Олег Блохін і Андрій Шевченко — найкращі футболісти з тих, кого народжувала українська земля. Вони різні за ігровими якостями. Шевченко — різносторонній, міг діяти на декількох позиціях в атаці, грати обома ногами, головою. У Блохіна були виражені домінантні якості — стартова швидкість і чудова ліва нога. Олег любив простір, пас за спину. За позиційної атаки йому було непросто виявити найсильніші сторони.
За поведінкою обоє володарів "Золотого м'яча" теж були різні. Блохін конфліктував із гравцями та тренерами. Шевченко в цьому плані дисциплінованіший. За час його кар'єри жодних великих скандалів не було. Думаю, причина в тому, що Шевченко за потреби грав на команду, а Блохін — більше індивідуаліст, який грав на себе. В радянські часи навіть помічали, що він не завжди святкував голи, забиті партнерами.
Я поставив би Шевченка трохи вище, бо він себе зарекомендував у Європі. У мене є сумніви, що Блохін зміг би проявитися за кордоном. Гравці того часу вкрай важко звикали до інших чемпіонатів. Яскравий приклад — Олександр Заваров, який не зміг зарекомендувати себе в "Ювентусі".
Але як легенда Блохін вище. Свого часу люди ходили спеціально на нього. І не тільки в Києві, а й по всьому Радянському Союзу. Олег був популярний. Такого поняття, щоб "ходити на Шевченка" не було — хіба що в першому матчі після повернення з "Мілана" наприкінці літа 2009 року. Тому у зірковості Блохін має перевагу.
Обоє звикли перемагати. Прагнуть бути першими в усьому. Це допомагає їм у тренерській роботі.
2 
1
Коментарі