Святкували в Новомосковську Дніпропетровської області. Запросили ветеранів клубу, що, власне, й досягли цього успіху — Собецького, Євсеєнка, Лябіка, Найду, Богданова, Шнейдермана.
Покоління чемпіонів СРСР-1983 представляли Микола Павлов, Олег Таран. На власному "мерседесі" під"їхав олімпійський чемпіон Олексій Чередник. Привіз свого друга Євгена Яровенка. Пізніше з"явилися інші чемпіони СРСР-1988: Городов, Башкіров, Сидельников, Шахов, Багмут. Наймолодшим був Андрій Полунін, 35 років. Колишній гравець збірної України — єдиний, хто забив гол збірній Італії за часів незалежної.
Організував захід місцевий бізнесмен Олександр Підлубний. Гостей запросив на одну зі своїх баз відпочинку. Столи там розставили просто неба. На них — коньяк "Коктебель", вино "Шардоне", пиво "Старопрамен", канапки з чорним хлібом та оселедцем.
— Ну, це потім будемо куштувати, — зауважив Чередник. — Спочатку ж обіцяли, що ми у футбол зіграємо.
Грали тут же — на одному з тренувальних полів, більш придатних для міні-футболу. За "вісімдесятників" вийшли Чередник, Яровенко, Сидельников, Шахов. За покоління 70-х — Лябік, Найда, Богданов, Собецький. Зіграли з рахунком 8:8. У серії пенальті "семидесятники" перемогли завдяки реакції Олександра Лисенка. Той відбив три удари.
Олег Таран на поле не вийшов. Стояв із келихом коньяку із колишнім тренером "Дніпра" Леонідом Колтуном. Говорили про договірні матчі.
— Они были, есть и будут, — повчав свого молодшого колегу Колтун. — Просто у некоторых сильно развито чувство справедливости. И они говорят обо всём прессе. Как один мой друг — Анатолий Бышовец в Москве.
Таран не погоджувався. Пізніше зізнався кореспондентові "ГПУ":
— Я потому и ушёл из нашего футбола, что в нём слишком много грязи. Привык говорить правду. Гранды выходят на поле, зная, что "заряжены" и соперники, и судьи. А в Европе их бьют. Так кому нужен такой чемпионат? Я уже четыре года вне футбола, в бизнесе. И нормально себя чувствую.
Могу жить нормально и не думать, что мне рано вставать
Запитую прямо, чи "Дніпро" в чемпіонатах Союзу грав нечесно. Ні Таран, ні Башкіров ухилятися не стали.
— Якось із "Шахтарем" був матч, — розповідає Башкіров. — Програли 3:4. Три голи Грачов з-під мене забив. Крак (голкіпер Сергій Краковський. — "ГПУ") тоді у воротах стояв. Запаморочилася голова, пояснював, коли його запитували, як такі голи пропускав. А колись грали із "Зенітом". Ленінградцям нічого не було потрібно. 15 тисяч карбованців запропонували за програш. Бірюков, Желудков не відмовилися. А молодняк зенітівський заартачився. Ну, ми чесно виграли 2:1. Бірюков потім "пихав" молодим: ні грошей, ні очок.
— Зате які матчі ми при Ємцеві видавали, — продовжує. — Бо колектив був єдиний, і нормальне ставлення ветеранів до молодих. Пам"ятаю, прийшов паритися у лазню. Праворуч сидять майстри — Протасов, Литовченко. Пішов ліворуч. "Куди ти? — питають. Сідай до нас. А що куриш?" — "Космос" — "На тобі, нормальні цигарки". Дістають пачку "Мальборо". "Розбагатієш — віддаси".
Горілки відразу після матчу компанія не пила. Уживати її почали вже в ресторані, куди переїхали ближче до вечора. Колтун, не відмовившись від улюбленого коньяку, привселюдно розповів, як він проводив настанови у Китаї, де працював донедавна.
— У нас в раздевалке было написано: "Ты рождён для того, чтобы побеждать". "Видишь надпись, — говорил каждому. — Выходи и побеждай". А в Запорожье команда играла без денег. Так я придумал новый лозунг: "Только работа, а не деньги дают мужику право наслаждаться жизнью".
Колтун глянув на Павлова.
— Я пока не хочу работать, — віджартувався той. — Могу жить нормально и не думать, что мне рано вставать.
Частина ветеранів "Дніпра" роз"їхалася швидко. Стійкіші залишилися. З"явилися дівчата...
Нинішнього наставника "Дніпра" Олега Протасова на святкуванні не було. Хоча мав приїхати разом з Андрієм Русолом та Сергієм Назаренком.
— Протя после матча в Армянске тренировку вдруг решил сделать, — розповідали його колишні партнери. — Мог бы и приехать, уважить историю. Хотя как-то Стеценко (генеральний директор "Дніпра". — "ГПУ") заявил, что история — это ничто.
5 
1
Коментарі