45-річний головний тренер бременського "Вердера" Віктор Скрипник — перший українець, який очолив команду бундесліги. Контракт з уродженцем Дніпропетровщини підписали до 2017 року. В останньому матчі першого кола "Вердер" обіграв дортмундську "Боруссію" — 2:1 та залишив зону вильоту. На зимову перерву бременці пішли, розділивши 14–16 позиції зі "Штутґартом" та "Гамбургом".
Ви прийняли "Вердер" на останньому місці, без перемоги і сухого матчу. Які були ваші перші кроки на посаді головного тренера?
— Відразу намагався зробити все, щоб хлопці відчули впевненість у собі. Кожен уміє грати у футбол. Але з якихось причин хлопці опинилися у ситуації, коли не показували цього. Намагався розкріпостити їх. Віра в себе приходить після перемог. Нам пощастило: виграли перші три матчі і не допустили великого розриву в очках між зоною вильоту й рятівними позиціями. Зараз знаходимося у гущі турнірної таблиці. Можна сказати, перший етап нашої роботи був успішний. Подивимося, що буде у другому колі.
Наставник молодіжної збірної України Сергій Ковалець, який був на матчі "Вердера" з дортмундською "Боруссією", сказав, що на вас тиснуть з усіх боків. Це не заважає працювати?
— Ставлюся до такого спокійно. Прекрасно розумію, на якому я місці та чого від мене чекають. А чекають кращого, ніж було. Інакше навіщо міняли тренера?
Люди пам'ятають, яким раніше був "Вердер", і хочуть, щоб він знову став таким. Причому хочуть цього зараз. Ось це і є тиск, який треба витримати.
Фахівці, які розуміють, що команду не зліпиш за тиждень, заспокоюють і підтримують. А є люди, які після поразки відразу кричать: чого програли? Це нетерпіння відчувається. Повірте, кожен тренер завжди хоче перемагати. І не з рахунком 1:0, а, наприклад, 5:2.
Коли вдається такий матч, то всі щасливі. Чуєш лише компліменти. Коли програєш з аналогічним рахунком, то розумієш, що потрібно працювати значно більше. Знаю, що всі мої рішення обговорюють у кулуарах і розбирають у телевізійних програмах. Поки що в мене більше правильних рішень, ніж неправильних.
Чимало молодих гравців дебютували за першу команду "Вердера" під вашим керівництвом. Хто приємно здивував?
— Мелвін Лоренцен. Він дев'ять місяців відновлювався після травми, переніс дві операції на колінах. Мені потрібен був нападник, і я залучив його до тренувань з першою командою. Тиждень він ніби літав полем. Це було перед матчем з "Ганновером". Поставив його у стартовий склад. Таке рішення всіх здивувало. А Мелвін відбігав годину і забив гол. Ми зіграли внічию — 3:3. Він був такий щасливий, що навіть скасував свою відпустку. Потім вийшов у матчі з Дортмундом. Коли бачиш таке бажання прогресувати і грати на команду, то обов'язково хочеться допомагати.
18-річний Максиміліан Еггештайн зіграв тільки 15 хвилин, але весь час тренується з нами і має пристойний вигляд. Побоююся кидати його у топку. Однак у товариських матчах на зборах Максиміліана можна награвати.
Нападник Деві Зелке після поєдинку з дортмундською "Боруссією" сказав: команда виграла, бо футболісти виконали установку тренера.
— Приємно таке чути. Не тільки наставник має вірити у своїх підопічних, але й навпаки.
Голова наглядової ради "Вердера" Марко Боде заявив, що чекає на друге коло з обережним оптимізмом. А ви?
— У минулому сезоні "Нюрнберґ" завершив першу частину чемпіонату на шостій чи сьомій позиції. А за підсумками сезону понизився в класі. Перемоги, особливо над "Боруссією", роблять нас упевненішими. Важливо нікого не боятися. Але насамперед потрібно дивитися на себе, а не на турнірну таблицю.
Хотілося б підсилити склад. Але у клубу не дуже багато фінансів на придбання нових гравців. Тому тут бажано уникнути помилок.
Придбань не буде?
— Ми взяли в оренду нападника леверкузенського "Баєра" Левіна Озтуналі. Взимку важко знайти безкоштовного і нікому не потрібного якісного футболіста. Як правило, такі без команди й ігрової практики. Доки вони наберуть форму, ми вилетимо з бундесліги. Тому прагнемо не ризикувати зайвий раз. Постараємося виконати завдання з гравцями, які є в команді. Звичайно, якщо знайдеться футболіст, який перебуває у хорошій формі і безкоштовний або недорогий, з радістю його переглянемо.
Яка ваша спортивна мрія?
— Хочу залишатися у футболі якомога довше. Дуже подобається працювати у Бремені. Стараюся допомогти команді, в якій зробив собі ім'я. А там подивимося.
"Вдома спілкуємося російською"
Віктор Скрипник приїхав у Німеччину 1996 року. Живе у Бремені з дружиною, сином та донькою. Говорить російською без німецького акценту.
— Я не хотів би, щоб він у мене був. Це виглядало б трохи дивно. Живу тут 18 років, розмовляю німецькою на роботі, однак удома спілкуємося російською. Українську мову розумію, але не говорю. Виріс у російськомовному середовищі.
1 
1
Коментарі