У чому головна принада Олімпійських Ігор? Як на мене, в тому, що вони дають можливість показати себе всім учасникам.
Одні виборюють найвищі нагороди насамперед для своїх країн — як американці, німці чи росіяни. Бо вони претендують на світове лідерство взагалі. Того самого прагнуть, хоч і не завжди успішно, японці з китайцями. Представники Швеції, Фінляндії, Норвегії тримають лідерство у лижних видах, Італія, Швейцарія та Австрія попереду серед лижників гірських. У решти учасників теж є своя національна "фішка". Якщо ж її немає, то радість приносить сама участь у зимовій Олімпіаді. Старт у лижних перегонах спортсмена з Ефіопії не менш важливий для нього і його країни, ніж сходження на Еверест.
Олімпіада — місце, де народжуються герої. Чого варта лише історія канадського хлопця російського походження, який цілий рік прагнув пробігти на Олімпійських Іграх саме за Росію, і домігся-таки свого. І не біда, що фінішував лише тринадцятим. Все одно він — герой Олімпіади.
Можна було б обмежитися, приміром, шістьма учасниками, як іспанці
Нам теж потрібні свої герої. Вони не мають бути конче чемпіонами чи призерами Ігор. Ми ж реалісти і знаємо рівень наших зимових видів спорту. Але якщо не мати героїв Олімпіади, то навіщо було виряджати до Турина таку численну делегацію? Звичайно, ми не ефіопи, щоб присилати одного спортсмена. Але можна було б обмежитися, приміром, шістьма учасниками, як іспанці. Тим більше, що результат буде однаковий.
Існує байка про бравого гусара, який посеред гулянки забажав викупати коней у шампанському. На заперечення, мовляв, немає грошей, він відказав: ну, тоді давайте кота пивом обіллємо! Так і українські олімпійці повинні нас чимось втішити. Якщо не перемогами, то бодай якимось помітним вчинком.
1 
1
Коментарі