Здригаюся від нічного дзвінка на вайбер. Телефонує друг із Мінська. Його, вболівальника "Мілана", в цей пізній час схвилювала заява Андрія Шевченка. Головний тренер збірної України наприкінці минулого тижня прилетів із Лондона, де мешкає, в Італію на презентацію автобіографії.
Там роздав купу інтерв'ю італійським журналістам. А з ними "Шева" набагато відвертіший, ніж з українською пресою. Ні, заявити, що "тренувати "Мілан" — це мрія", Андрій Миколайович міг і нашим. Але "після Євро роззиратимуся по сторонах" — таке могли почути тільки на Апеннінах.
Я кажу білорусу, що це мало статися минулого літа, але завадила пандемія. Що Шевченко-тренер, підписавши новий контракт з Українською асоціацією футболу, передбачив можливість розірвання угоди - якщо йому надійде пропозиція від клубу, в якому пройшли найкращі роки Шевченка-футболіста.
Того гравця, володаря "Золотого м'яча-2004", він обожнював. Але як у тренерові сумнівається. Бентежить невміння публічно висловлювати думки.
Я заспокоюю товариша. Кажу, що спілкувався з Андрієм Миколайовичем не під диктофон, і з красномовством у нього все в порядку.
Не переконую. Він все одно воліє бачити тренером Симоне Індзагі з "Лаціо". Я логіку розумію. Та водночас усвідомлюю, що нинішній тренер команди Стефано Піолі збереже місце, тільки якщо "Мілан" потрапить до Ліги чемпіонів наступного сезону.
І після нього має бути Шевченко, а не Індзагі.
4 
1
Коментарі