Найкращий бомбардир Кубка світу-1994 Олег Саленко, 36 років, призначив зустріч у барі "Планета Спорт". Там він спостерігав за повторним поєдинком 1/8 фіналу Кубка УЄФА між його рідним "Зенітом" та "Марселем". Пив чорний чай за 16 гривень.
За кожним матчем "Зеніта" стежите? — запитую.
— Ні, тільки за єврокубковими. Вважаю, "Зеніт" цього року може повторити торішній успіх ЦСКА і виграти Кубок УЄФА. Сильних команд у цьому турнірі вже не залишилося.
Тріумф ЦСКА свідчить про те, що загальний рівень російського чемпіонату вищий від українського?
— Так. В Україні лише дві команди можуть грати на рівних із п"ятіркою лідерів російської прем"єр-ліги. У 1996-му "Дніпро" піднімався за німецького тренера Штанґе. Але під спонсорів команди почали "копати", і її фінансово "вбили". Добре, що хоч "Шахтар" конкурує з "Динамо": гроші Ахметова роблять цю команду незалежною від Федерації футболу.
Я зустрічався з почесним президентом "Оболоні" Олександром Слободяном, міг очолити тоді ще вищоліговий клуб. І запевнив Слободяна, що до першої ліги вони не вилетять. Але той не зміг виконати моїх фінансових умов. А працювати помічником не хочу ніде. Готовий до самостійної тренерської роботи.
Але у вас немає досвіду...
— Ну і що? А в кого він є? У "патріархів" тренерського цеху? Їхні методи давно треба змінювати — вони не дають результату. Мені смішно, коли працюють за системою Лобановського. Вона діяла тільки за безпосереднього керівництва Метра.
Ви були чемпіоном СРСР, але так і не стали чемпіоном України. Чому?
— У чемпіонаті України я відіграв тільки перший експериментальний турнір, який проходив з березня по червень 1992 року. 20 команд були розподілені на дві групи. Переможці зустрічалися між собою у фінальному матчі. Ми не змогли налаштуватися на нього. Грали у Львові проти сімферопольської "Таврії". Сумнівів у перемозі не мали. Уже й банкет був замовлений — у Львові й у Києві. Але програли 0:1. Оштрафували нас тоді на три тисячі доларів.
А яка була зарплата?
— Здається, дві тисячі. Так що оштрафували нас ще й у рахунок майбутніх преміальних.
У тій поразці винен Анатолій Пузач, тодішній тренер "Динамо"?
— Не сказав би. Там усім Сабо керував. Він офіційно вважався начальником команди. Йожефа Йожефовича ніхто не любив і не сприймав. Коли Лобановський знову очолив "Динамо" у 1996-му, Сабо тренував збірну України. База в цих двох команд одна — у Конча-Заспі. Але Лобановський вказав на один із будинків Сабо і промовив: "Це моя база, а то — твоя. І щоб я тебе не бачив на моїй території".
За перехід Саленка "Динамо" заплатило 36 тисяч карбованців
Сабо мене вигнав з команди, а грати в інших не давав. Тільки через півроку відпустили до англійського "Тоттенхема". Але виникли проблеми з робочою візою. І я змушений був обрати скромний іспанський "Логроньєс".
Читав, що ваша зарплата у Логроньо була 400 доларів. Це правда?
— Офіційно були прописані такі цифри. Але відомості були дві. Через "чорну касу" платили набагато більше.
В Іспанії я отримував від гри справжнє задоволення. Футбол там спрямований на атаку, а що може бути кращим для форварда? І за режимом ніхто не стежить. Вино, пиво — будь ласка. У "Валенсії", куди я перейшов із "Логроньєса", грав знаменитий бразилець Ромаріо. От хто відривався на повну "котушку". Із пляшкою вина, на дискотеках, постійно в оточенні свити з десяти чоловік.
Чому з "Валенсії" перебралися до шотландського "Рейнджерса"?
— Хотів грати у Лізі чемпіонів. І таки зіграв, але про переїзд до Британії жалкую. Футбол там примітивний, люди не грають, а б"ються. І "золото", як в Україні, розігрується між двома командами — "Селтіком" та "Рейнджерсом".
За "Рейнджерс" тоді виступав Пол Гаскойн. Зустрічалися з ним поза полем?
— Неодноразово. Нормальна людина, прикольна. Усі ці розмови про його пристрасть до спиртного — дурниці. П"є Газза не більше, ніж інші. Але надзвичайно любить шокувати публіку. Під вікнами у Гаскойна завжди збиралися кореспонденти. Він це чудово знав. Сидимо якось у Газзи, випиваємо. Стало йому нудно. Каже, треба розвіятися. Бере дружину, виходить із нею на вулицю і демонстративно дає ляпаса. Потім спокійно бере її під руку і прямує назад. Наступного дня у всіх газетах фото, як Гаскойн б"є дружину.
Зараз ви активно займаєтеся пляжним футболом...
— Ним активно займатися не можна. Це шоу, розвага. Ромаріо та Кантона, який тренує збірну Франції з "пляжу", так його і сприймають. Але я зараз від цього відійшов. Захопився політикою. Балотуюся у блоці Костенка–Плюща у депутати Шевченківської райради Києва.
До київського "Динамо" Саленко переїхав 1989 року. Він став першим у Радянському Союзі футболістом, за перехід якого були заплачені гроші — 36 тис. карбованців. І залишився жити у столиці України. Разом із батьками, дружиною та десятимісячним сином Романом. Ще один син Саленка, десятирічний Сашко, живе у Санкт-Петербурзі зі своєю мамою, першою дружиною футболіста.
Народився 25 жовтня 1969 року в Санкт-Петербурзі.
Виступав за "Зеніт" (1987–1989), київське "Динамо" (1989–1992), іспанські "Логроньєс" (1993–1994), "Валенсію" (1994–1995), шотландський "Рейнджерс" (1995), турецький "Істанбулспор" (1996–1997), польську "Поґонь" (2000).
Зіграв 122 матчі у чемпіонаті СРСР (31 гол), 16 матчів у чемпіонаті України (7 голів), 72 матчі у чемпіонаті Іспанії (30 голів). За збірну України зіграв 1 матч, за збірну Росії — 7 (6 голів).
Чемпіон Європи-1988 серед юнаків. Кращий бомбардир Кубка світу-1994 (6 голів).
2 
1
Коментарі