"Про футбол з Ахметовим можна говорити годинами"

 

Колишній півзахисник донецького "Шахтаря" 35-річний Ігор Дуляй отримав тренерську ліцензію А у листопаді 2014 року. Планує про­довжувати навчання.

— Рухатимуся крок за кроком, — каже Дуляй. — Працюю у "Шахтарі, але поки що неофі­ційно. Подивимося, що буде влітку.

Зараз допомагаю Міґелю Кардосо з молодіжним складом "гірників". З португальцем познайомилися торік. Радий, що потрапив до нього. Він — сучасний тренер, який розуміє, чого хоче.

Кардосо дозволив мені перебувати з дублем під час стажування у "Шахтарі". Кілька тренувань я був у першій команді з Містером (Мірча Луческу — головний тренер команди. — "ГПУ"). Хочу подякувати клубу за можливість тут перебувати.

Бачите себе одразу головним тренером чи згодні на роль помічника?

— Кожен солдат хоче бути генералом. Те саме стосується футболістів. Я знаю, що зможу, але мені треба багато вчитися і набиратися досвіду. Не проблема стати головним тренером. Питання в тому, яким ти будеш наставником. Хорошим, поганим чи середнім?

За свою кар'єру працював з багатьма хорошими фахівцями, яких досі поважаю і люблю. У Лотара Матеуса була німецька дисципліна. Під його керівництвом сербський "Партизан" грав у груповому етапі Ліги чемпіонів проти "Реала", "Порту", "Марселя". Він був настільки впевнений у собі та своїй команді, що це передалося і нам. Багато футболістів не вірили, що у матчах з такими іменитими суперниками можна не тільки захищатися, але й обігрувати їх.

Мірча Луческу — це імпровізація, психологія, аналіз суперника, вміння вдало проводити заміни. Олег Кононов, з яким працював у "Севастополі", завжди точно знав, як його команда має грати.

Коли ви були футболістом, то мріяли виступати за "Партизан". Маєте тренерські симпатії?

— Так далеко вперед я не дивлюся. У моїй кар'єрі гравця все було неочікувано. Виступав за "Партизан", а мені кажуть: "Ігорю, приїжджає "Шахтар", бери паспорт і ходімо". Так само було і з "Севастополем". Міг ще рік-два пограти за клуб, а після завершення кар'єри футболіста мав очолити команду. Була така ідея, але трапилася ця ситуація з Кримом.

Були варіанти продовження кар'єри в Ізраїлі та Китаї, але я відмовився. Сказав, якщо гратиму, то тільки у "Севастополі".

У який футбол гратиме ваша команда?

— Атакувальний. Глядачі люблять, коли у матчі забивають багато голів. Зараз усі велику увагу приділяють захисту. У Європі мало команд, які відзначаються результативністю.

Луческу дав вам поради щодо роботи тренером?

— Ми працювали разом шість з половиною років. Завжди уважно слухав його на теорії та установках, чітко знав, що він хоче. Торік сказав мені: "Ігорю, будь ласка, слухай, що я кажу гравцям. Це дуже важливий психологічний момент".

Колишній капітан швейцарського "Туна" ­Андрес Ґербер розповідав: щоб бути хорошим тренером, потрібно добре знатися на тактиці. Тому він став спортивним директором.

— Він правий. Футболіст слухає вказівки тренера. Тобто, ти зосереджуєшся на виконанні свого завдання. Наставник управляє колективом з ­25-28 гравців і має думати про багато речей: аналіз суперника, вибір стартового складу і тактики, тренувальний процес, харчування і чимало іншого.

Ви грали в Україні 11 років. Відчуваєте себе більше, ніж легіонером?

— Якось після звершення кар'єри до мене в літаку підійшов хлопець і запитав, чи я Дуляй. Сказав, що служив у Севастополі моряком, і подякував за мою гру. Було приємно. Я справді почуваюся тут, як удома.

Хто був вашим найсильнішим партнером у "Шахтарі"?

— У першу чергу це — Даріо Срна. Коли я тільки прийшов у команду, то у нас був Анатолій Тимощук. Ще відзначив би гравців, які діяли на моїй позиції — Матузалема, Фернандіньйо, Гюбшмана та Левандовського.

Хто сильніший — Матузалем чи Фернандіньйо?

— Давайте глянемо, де зараз один бразилець, а де інший? Фернандіньйо знав, чого хоче. Багато працював над собою, щоб перейти у великий клуб. Такий як "Манчестер Сіті". Але якщо говорити про футбольні якості, то Матузалем для мене універсальніший за Ферну.

Срна говорив, що за потенціалом теперішній "Шахтар" сильніший за команду, яка виграла Кубок УЄФА-2009. Згодні?

— Так. Теперішні футболісти сильніші, але вони не можуть грати в Донецьку. Команда показала б себе по-іншому, якби проводила матчі вдома у присутності 50 тисяч уболівальників, які тебе люблять і поважають. Дуже важко грати весь час на виїзді.

Я був у тій команді, яка здобула європейський трофей, але визнаю, що за прізвищами теперішній "Шахтар" сильніший. Зрозуміло, що не імена грають у футбол, однак потенціал нинішнього складу "гірників" вищий.

"Шахтар" — великий клуб, який ніколи не здається і не опускає руки. Команда боротиметься до останнього моменту. Так є і так має бути завжди.

Яка ваша найбільш пам'ятна розмова з Рінатом Ахметовим?

— З ним завжди цікаво. А про футбол можна говорити годинами. Назвіть йому будь-яку гру "Шахтаря", він точно скаже склад, рахунок, заміни, авторів голів. Мене це дуже здивувало. Бувало, що я сам забував, що грав у тому матчі, а він пам'ятав.

Навіть, коли я пішов із "Шахтаря", він телефонував і вітав з днем народження. Було дуже приємно. Таких людей, як Ахметов, мало.

Ваш рідний "Партизан" та інші сербські клуби живуть з продажу гравців. В Україні таке можливо?

— У сербському футболі немає таких грошей, як в Україні. Щоб вижити, треба продавати. У нас так завжди було. У "Шахтаря", "Динамо", "Металіста" і "Дніпра" було багато пропозицій, але клуби не відпускали своїх гравців. І досягали хороших результатів, зокрема в Європі. Так вони показали, що в Україні є сильний чемпіонат.

Якби сербські гранди не жили з продажу футболістів, то також відігравали б важливу роль у Європі. Коли я виступав за "Партизан", то клуб продавав гравців 20–22 років. Зараз планка опустилася до 17–18.

На яких сербських гравців зараз варто звернути увагу?

— У "Партизані" і "Црвені Звезді" є кілька молодих футболістів, які виходять в "основі". Напевне, скоро їх продадуть. Це півзахисники "чорно-білих" Даніло Пантич та Андрія Живкович. У "Црвени Звезди" виділив би нападника Луку Йовича та півзахисника Марко Груїча.

Які футболісти вам подобаються як тренеру?

— Відповідальні. Ті, які поважають команду, клуб і дисципліну. Для таких гравців завжди буде місце у моїй команді. Ще тренери люблять футболістів, які можуть виступити на кількох позиціях.

Якщо ти не дуже сильний гравець, але потрапив у хорошу команду, то твої мінуси не так помітні, як у колективі нижчого рівня. Те саме можна сказати і про тренера. Якщо ти не супернаставник, але працюєш із сильними футболістами, то вони можуть зробити на полі майже все, що потрібно.

Матеус сказав: "Сьогодні Зідан — твій, а футбол тебе не цікавить"

У матчі Ліги чемпіонів Ігор Дуляй виключив із гри Зінедіна Зідана.

— У "Партизані" і збірній Сербії наставники давали мені спеціальні завдання. Любив такі виклики. Коли грали з "Порту", я персонально діяв з Деку. У матчі проти "Реала" довелося опікати Зінедіна Зідана. Це було прохання тренера Лотара Матеуса. Лотар сказав: "Сьогодні він — твій, а футбол тебе не цікавить".

Не пам'ятаю, на якій хвилині, але його замінили у тому матчі. Потім сербські журналісти розповідали, що після гри Зідан сказав: "Проти мене грав футболіст, який старався не бити по ногах". Було приємно це почути. Мені здається, я жодного разу не сфолив проти нього.

У збірній Сербії грав проти Кріштіану Роналду. У "Шахтарі" таких завдань не ­ставили.

Пекарню назвали на честь "Партизана"

У рідному містечку Ігоря Дуляя Тополі, що за 80 км від Белграда, його сім'я має приватну пекарню "Партизан".

— Це — наш сімейний бізнес. Спочатку там працював дідусь, тоді — батьки. Коли я почав тренуватися у "Партизані", таку назву дали і пекарні. То була татова ідея.

Випікаємо дуже смачний хліб, круасани, пироги з сиром, м'ясом та яблуками, коржі. І все це домашнє.

Зараз більше часу проводжу в Україні, ніж у Сербії. Коли я вдома, то на вихідні йду до батьків і братів. Старший брат утримує футбольну академію. Вона працює шостий рік. Люблю дивитися, як діти тренуються.

За останні 11 років лише раз побував на матчі "Партизана". Частіше не виходить.

×