— Молодець. Тільки не хвалися ніколи своїми успіхами. Чого не досягнув би у житті, будь тихіше води і нижче трави, — наставляв мене знайомий, коли я на зорі незалежності став наймолодшим в області редактором районної газети.
— Чому? — здивувався я. — Он Карнеґі пише, що про свої успіхи треба всім розповідати.
— То на Заході. Там успішним аплодують. А у нас люди заздрісні, зурочать нараз. Та й менталітет наш такий — від успіхів постійно настає запаморочення.
Цю розмову я пригадав після провального виступу молодіжної збірної України на футбольному чемпіонаті Європи. А нашу команду вважали фаворитом. Два роки тому Україна виграла континентальну першість для футболістів до 19 років. Деякі з тих гравців були на молодіжному Євро. Вони подорослішали й отримали досвід виступів за команди вищої ліги. Та він не пішов їм на користь.
Дарма українські вболівальники на стадіоні у данському місті Гернінґ на магалися завести футболістів в останній грі, півтора тайму горлаючи "Україна!". У матчі проти Іспанії наша команда грала безхребетно і розгублено. Такий провал можна було передбачити.
Перший дзвінок пролунав у плей-офф, коли українці програли вдома Нідерландам 0:2, але пройшли на чемпіонат завдяки перемозі на виїзді 3:1. Мені тоді не до вподоби була шалена радість футболістів: як можна втішатися після програшу перед своїми вболівальниками? Тут, скоріше, вибачатися треба.
А після програшу Чехії і безбарвної нічиєї з Англією на Євро-2011 годі було на щось сподіватися. Матчі чемпіонату виявилися для наших прогулянками підтюпцем по футбольному полю.
Певно, перехвалили молодих "зірок". Вони бачили себе у кращих командах Європи. Євгена Коноплянку із "Дніпра" порівнювали за манерою гри з кращим футболістом світу Ліонелем Мессі. Тепер виявилося, що для незміцнілих мізків похвальба шкідлива. 20-річний гравець виглядав утомленим від життя і перегодованим славою. Навіть коли іспанці самі собі "привезли" пенальті, Коноплянка пробив його по-піжонськи. Не дивно, що воротар легко відбив м'яч.
Півзахисник київського "Динамо" 1980-х Василь Рац вважає, що потенціал футболістів молодіжної команди високий. Треба тільки прогресувати і не ставитися зверхньо до суперників.
— Думаю, на Євро-2012 половина цієї "молодіжки" має влитися в першу збірну, — зауважує Рац.
У такому разі треба, доки не пізно, відмовитися від проведення турніру. Бо отримаємо такий самий провал. Адже футбольний чемпіонат в Україні за цей час не перетвориться з розваги для олігархів на чесний і безкомпромісний турнір. А значить, українські гравці ніколи не загартують свій характер, знаючи, що долю матчів часто вирішують у кабінетах, а не на полі. І ніколи не зможуть гідно протистояти топ-командам.
2 
1
Коментарі
1