Ім"я людини, яка ввела в широкий обіг поняття "номінація", невідоме. А шкода. Вона заслужила якщо не пам"ятник за життя, то принаймні бронзове погруддя на батьківщині.
Раніше у всіх змаганнях існував переможець. В одній особі. Йому призначалися всі нагороди та почесті. Тепер інакше.
Здається, немає жодного конкурсу, фестивалю або рейтингу, в якому передбачався б єдиний переможець. На пісенному конкурсі встановлюють премії в номінації за найкращий голос, найкраще вбрання, найкраще аранжування, найкращу повільну пісню, найкращу швидку пісню, найкращу пісню у середньому темпі, найкращу пісню під гітару, найкращу пісню під скрипку, і так до безкінечності. Таким чином організатори задовольняють практично всіх учасників. Хоча власне від конкурсу нічого не лишається.
З недавнього часу приклад естради та кіно підхопили у спорті. Кого тільки не називають найкращими у ці передноворічні дні. Яких тільки номінацій не вигадують, аби залишити без нагород якомога менше спортсменів. І тим самим задовольнити їхніх спонсорів.
Мені це нагадує
часи пізнього
Брежнєва
Мені це нагадує часи пізнього Брежнєва. Тоді кількість ювілейних і святкових орденів та медалей у кілька разів перевершила кількість справжніх бойових нагород. Але хто особливо додивлявся, що медалі ювілейні? Аби їх було побільше.
І ніби радісно за спортсменів. Хай не на п"єдесталі пошани, а у вигаданій організаторами чергового шоу номінації, але вони таки одержать нагороду за багаторічну виснажливу працю. В той же час незручно якось за справжніх чемпіонів. Вони у нас є і, очевидно, будуть. Без усяких махіна? даруйте, номінацій.
Коментарі