Днями до мене зателефонували з телебачення. Просили допомогти зі зйомками сюжету про "матч смерті". Від дня цього поєдинку, як стверджують телевізійники, у четвер мине 70 років. У відповідь я запитав: чи знають автори майбутнього сюжету, що ніякого "матчу смерті" в серпні 1942 року в Києві не було? Що все це вигадка комуністичної пропаганди, її 20 років як юридично спростували?

Що міг відповісти додзвонювач? У нього завдання, і він його виконає. Знайдуть когось іншого, хто переповість їм брехню про міфічний матч. Чому ні? Наскрізь брехливий російський кінофільм про вигаданий поєдинок був на наших кіно- і телеекранах. Скажете, що не додивилися? Не хвилюйтеся, коли нашій владі треба, вона знайде можливість заблокувати неправдиву інформацію про Україну. В цьому ж випадку нічого такого не зробили.

Так сталося, що за день до згаданого телефонного дзвінка я побував на київському стадіоні "Старт". Там за німецької окупації проходили футбольні зустрічі. Про одну з них потім склали легенду. Одразу за входом на стадіон є колона на знак пам'яті про загиблих футболістів. Те, що далі, тобто футбольне поле й легкоатлетичні доріжки та трибуни, у такому стані, ніби тепер не 2012 рік, а 1944-й. Принаймні точно гірше, ніж за німців. Усе розвалене і вкрите товстим шаром сміття.

Переконаний, що найкращим пам'ятником футболістам, які грали на цьому стадіоні 70 років тому і четверо з яких пізніше загинули, був би його капітальний ремонт. Щоб і сьогодні на цій арені проходили футбольні матчі та інші змагання, на які збиралися б глядачі. Але не стадіон і не спорт цікавить тих, хто оживляє стару комуністичну вигадку про "матч смерті", не шкодуючи коштів на фільми й телесюжети.

Справжнім "матчем смерті", якщо нічого не зміниться, стане для стадіону "Старт" останній проведений на ньому футбольний поєдинок. Після нього на цьому місці зведуть іще один торговельний чи офісний центр.

×