Не смійтеся, я це дійсно пам"ятаю. Чорно-білий екран телевізора розміром із комп"ютерний монітор попереднього покоління. На ньому світлі і темні фігури футболістів. Репортаж із Олімпійського стадіону в Римі про відбірний матч кубка Європи. 1963 рік, Італія — СРСР. Італійцям після поразки у першому матчі в Москві необхідна перемога. Вони атакують, наші захищаються. Кульмінація настає у другому таймі, коли під невдоволені репліки телекоментатора арбітр призначає одинадцятиметровий у наші ворота. Італієць пробиває не дуже сильно по центру, і Лев Яшин "намертво" забирає м"яча до рук? Команда Італії у розпачі, команда СРСР впевнено доводить гру до потрібного результату і проходить у наступне коло змагань.
Нікого із гравців нинішньої збірної України тоді не було ще на світі. Вони не можуть собі уявити, що збірна Італії може боятися нашої збірної. Їм про це нічого не розповідали. Навіть 69-річний Андрій Біба, на очах якого наша збірна обіграла Італію у 1966-му на фінальному турнірі Кубка світу, і який сам грав проти тої ж Італії у півфіналі європейської першості 1968-го. Автор цих рядків є одним із небагатьох, хто не хоче витирати із своєї пам"яті атмосферу впевненості наших футболістів у своїх силах, яка мала місце у шістдесятих і на початку сімдесятих. Потім ми поступово почали боятися "великих". Разом із цим страхом почали погіршуватися результати. Аж до нинішніх часів.
Не було в італійців тотальної переваги у швидкості, техніці, витривалості
Упевнений, що Україна програла минулої суботи Італії виключно тому, що наші гравці підсвідомо боялися чемпіонів світу. Після кожного виграного єдиноборства здавалося: хлопці самі дивуються, що м"яч ще у них, що не треба щодуху бігти назад у захист. Не було в італійців тотальної переваги у швидкості, техніці, витривалості. Кремезні форварди господарів поля не поставили жодної загадки своєю грою. Просто перли вперед, сподіваючись, що хтось із наших помилиться. Недарма, виходить, сподівалися.
І Шовковський, який відіграв без помітних помилок і кілька разів урятував команду, не повірив, що може відбити одинадцятиметровий. Не зміг він налякати італійця, як налякав у червні швейцарців, які так і не забили йому з позначки у одній восьмій Кубка світу. Бо то були всього лише швейцарці, яких наші футболісти поки що не бояться. А якби не боялися італійців?
Коли б у діях українських футболістів у Римі не було "мандражу", не бачили б італійці перемоги.
На жаль, нинішнє покоління наших гравців майже генетично боїться грати проти "великих" команд. Не вірять хлопці у те, що вони можуть. А без віри у власні сили на серйозні перемоги сподіватися не варто. Ось і задовольняємося виграшами "маленькими", а у вирішальних двобоях укотре втішаємося тим, що "показали достойну гру". Як у суботу проти Італії.
8 
35413
Коментарі