Андрій Каряка, 28 років, — уродженець Дніпропетровська. П"ять років тому його проґавили селекціонери збірної України, і Каряка прийняв рішення грати за російську команду. За втрату гравця з посади куратора збірних України було звільнено Олега Базилевича.
Зараз Каряка виступає в португальській "Бенфіці". Телефонуємо до Лісабона.
У дитинстві ви мріяли виступати за "Дніпро". Але після закінчення дніпропетровського спортивного інтернату опинилися в запорізькому "Металурзі". Як так сталося?
— "Дніпро" не виявив до мене жодного інтересу. А юнацька команда "Металурга" саме вийшла до фінальної частини чемпіонату України. За регламентом змагань, на цей турнір "Металург" міг дозаявити трьох гравців. Запросили мене. Пам"ятаю, отримав першу зарплату — десять мільйонів купонів. Це майже п"ятдесят доларів. Нормальний варіант, бо тоді я не мав ще й сімнадцяти років.
Чому в Запоріжжі надовго не затрималися?
— По-перше, в київському ЦСКА запропонували непогані на той час гроші. До того ж пообіцяли, що, виступаючи за клуб, я проходитиму військову службу. З "Металурга" ми переїздили цілим квартетом — із Кріпаком, Ільченком та Олійником.
Що ж у вас не вийшло в Києві?
— Я зазнав травми і півроку взагалі не тренувався. Ніяк не міг вилікувати спину. Деякі лікарі вже навіть говорили, що із футболом мені пора закінчувати. Але президент ЦСКА порекомендував одного київського шамана. Той поставив мене на ноги за десять сеансів — акупунктура, масаж, ще якісь спеціальні прийоми з тибетської медицини. Через двадцять днів, а процедури проходили через день, був цілком здоровий. Але тодішній наставник армійців Володимир Безсонов мене в команді все одно не бачив. Незважаючи на одужання, я був виставлений на трансфер. За великим рахунком, у Києві мені так і не дали шансу проявити себе.
Образився на наших тренерів, тому граю за Росію
Правда, що до самарських "Крыльев Советов" ви потрапили випадково?
— Так, до Самари мали відправитися четверо гравців. Мене в цьому списку не було. Але в останню мить щось не вийшло у Віталія Дараселії, і я вирушив замість грузина. Із земляків у команді раніше з"явилися воротар Лавренцов та півзахисник Осипов.
Подейкували, що в перші дні вашої появи в "Крыльях" у Самарі мало не новий анекдот з"явився.
— І ви знаєте? В Україні мені й до голови не приходило, що моє прізвище хтось визнає дивним. Проте в Росії воно викликало хворий ажіотаж. Мені про цей випадок розповів один журналіст із Самари. Коли я тільки приїхав до цього міста, він випадково почув розмову двох місцевих уболівальників. Один цікавився в іншого: "Ти випадково не знаєш, яке прізвище у футболіста на прізвисько Каряка?".
Чому ви вирішили виступати за збірну Росії?
— Чотири роки мене викликали до молодіжної збірної України. А до "націоналки" не запрошували. Образився на українських тренерів, тому вирішив грати за Росію.
Кілька років тому ви купили квартиру в Москві. Плануєте залишитися жити там після завершення кар"єри?
— Можливо. Спочатку думали з дружиною осісти в Києві. Але після зміни громадянства вирішили, що оптимальним варіантом буде Москва.
Коли буваєте у столиці Росії, відвідуєте українські ресторани?
— Взагалі, люблю українську кухню. Але до ресторанів ходжу нечасто. Моя дружина чудово готує. Із Русланою ми познайомилися в Києві, ще коли я виступав за ЦСКА. Там вона закінчила хімічний факультет Київського університету імені Шевченка і школу дикторів-телеведучих. До Росії переїздили вже разом. У Самарі справили весілля. Тут же Руслана й народила мені доньку Лізу. Їй уже чотири роки.
Португальська "Бенфіка" викупила вас за п"ять мільйонів доларів. Регулярно грати в "основі" вам не вдається. Чому?
— Через колишнього тренера Рональда Кумана. Він ніколи не довіряв мені. А тут ще й журналіст однієї з місцевих газет взяв у мене інтерв"ю, перекрутив мої слова і розтлумачив їх так, що Куман образився. Довелося пояснювати, що нічого такого я не мав на увазі. Нинішній наставник Фернандо Сантуш теж здебільшого на заміну випускає. Але з Лісабона їхати не хочу. Команда у Лізі чемпіонів виступає, друзі з"явилися.
1978, 1 квітня — народився у Дніпропетровську
1996 — підписав контракт із запорізьким "Металургом"
2000 — перейшов до самарських "Крыльев Советов"
2004 — у складі збірної Росії зіграв на Євро-2004
2005 — перейшов до португальської "Бенфіки"
Одружений, має доньку
1 
1
Коментарі