1 липня 2001 року Клаус Топмеллер очолив леверкузенський "Баєр". Через місяць цей клуб стартував у третьому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів. І дійшов до фіналу, перемігши англійські клуби "Ліверпуль" та "Манчестер Юнайтед". Тільки іспанський "Реал" перешкодив "Баєру" стати найкращою командою Європи.
Після роботи з "Баєром" Топмеллер тренував "Гамбург". А у січні очолив збірну Грузії, яку привіз до Києва на відбірний матч чемпіонату Європи.
Грузини зупинилися у готелі "Прем"єр Палас". Топмеллер призначив там зустріч пізнього вечора. Запізнився на півгодини. Лікував спину, пояснив. Міцно тисне руку і перепитує наші імена.
Чому ви погодилися очолити збірну Грузії?
— Я мав багато запитів та пропозицій. Навіть з арабських країн. У грудні запропонували поїхати на переговори до Грузії. Пропозиція кавказців видалася мені привабливою зі спортивного та фінансового боку. (За неофіційною інформацією, Федерація футболу Грузії платить Топмеллеру 100 тисяч євро щомісяця. — "ГПУ".)
Довго розмірковували?
— Два тижні.
Не жалкуєте?
— Абсолютно. Мені виділили квартиру у Тбілісі, де мешкаємо разом із дружиною. Затверджують усі витрати на відрядження. Доводиться багато подорожувати, бо у збірній Грузії грає багато легіонерів.
Грузія зможе поборотися за вихід до фінальної частини чемпіонату Європи?
— Відверто кажучи, у нас невеликі шанси. Власне, як і в України. Францію я вважаю найсильнішою командою світу. Так, у французів уже немає Зідана, але його може замінити Рібері. Другою у групі буде Італія.
В України невеликі шанси на вихід з групи
Лідер збірної Грузії — Каладзе?
— Насамперед. Але не забувайте про Кобіашвілі та Арвеладзе. Шкода, що Каладзе не допоміг нам у матчах із Францією та Україною. Він був, до речі, у Тбілісі, коли ми грали з французами. Але Київ не відвідав, бо змушений був летіти до Мілана лікувати травму.
1993 року ви очолювали франкфуртський "Айнтрахт", який грав з "Дніпром" у Кубку УЄФА.
— Точно. Ми вийшли на "Дніпро", обігравши перед тим московське "Динамо". Перемогли і вашу команду (вдома "Айнтрахт" виграв 2:0, а у Дніпропетровську поступився — 0:1). Пригадую, футболісти мене заздалегідь попередили, що не будуть харчуватися у дніпропетровському готелі. Довелося брати з собою німецького кухаря.
"Баєр" був найкращою командою у вашій тренерській кар"єрі?
— Так. Думаю, фінал Ліги чемпіонів-2002 ми мали вигравати, але нас підвів голкіпер Бутт. Він пропустив зовсім не складний удар від Рауля. Крім того, у фіналі не змогли зіграти травмований Новотний та дискваліфікований Зе Роберто. Ми програли 1:2, хоча повинні були зрівнювати рахунок. Але блискуче діяв Касільяс. Шкода, що я не переміг у Глазго, де відбувався фінальний матч. Цього, до речі, мені побажав тренер "Манчестер Юнайтед" Алекс Фергюсон, якого ми обіграли у півфіналі. Фергюсон навіть надіслав вітального листа, у якому побажав виграти Лігу чемпіонів на його рідній землі.
Німеччина завжди мала сильних тренерів: Гербергер, Шен, Дерваль, Хайнкес, Беккенбауер. Кого вважаєте найсильнішим з них?
— Беккенбауера. Він був суперфутболістом і став супертренером. Я, до речі, у прекрасних стосунках із Францом. Ми часто телефонуємо один одному і спілкуємося не тільки на футбольні теми.
Німеччина вдало зіграла на Кубку світу?
— Непогано. Але Італія у півфіналі була сильнішою і перемогла заслужено.
Напередодні Мундіалю вся Німеччина говорила про конфлікт воротарів збірної — Кана та Леманна.
— Думаю, конфлікту не було. Ви ж бачили, як Кан підтримував Леманна у кожному матчі. Обидва — чудові воротарі. У Клінсманна був непростий вибір. Навіть не знаю, хто був би першим номером у моїй команді. Знаю, що Кан у Німеччині має більше прихильників, ніж Леманн. Тому людям було важко сприйняти те, що герой Мундіалю-2002 домашній турнір проведе на лаві запасних.
У "Баєрі" ви тренували головну зірку німецького футболу Міхаеля Баллака. Він зможе грати за "Челсі" так, як за "Баварію"?
— У Баллака прекрасна техніка та фізична готовність, він уміло грає головою. У нього не буде проблем у англійській прем"єр-лізі.
Знаєте, що ваш співвітчизник Оттмар Хітцфельд минулої осені міг очолити київське "Динамо"?
— Я також мав пропозицію від Ігоря Суркіса. Але тоді не зміг переїхати до Києва через сімейні обставини.
У вас велика сім"я?
— Так, маємо з дружиною трьох дітей. Усі живуть у Німеччині. Донька у мене співачка. Старшого сина я назвав Діно, на честь італійського голкіпера Дзоффа. Він грає за "Кіккерс Оффенбах", команду другої бундесліги (аналог української першої ліги. — "ГПУ"). А молодший іще до школи ходить.
1951, 12 серпня — народився у Трірі, Німеччина
1977 — одружився з Розвітою
1979 — народилася донька Сара-Ніна
1980 — народився син Діно
1988 — народився син Томмі
1993–1994 — тренував "Айнтрахт" із Франкфурта
2002 — вивів "Баєр" до фіналу Ліги чемпіонів
2003–2004 — тренував "Гамбург"
2006 — став головним тренером збірної Грузії
2 
1
Коментарі