23 грудня на столичному стадіоні "Динамо" попрощалися з голкіпером київського "Динамо" і збірної СРСР Євгеном Рудаковим. Він помер за два дні до того від серцевого нападу. 2 січня 2012-го мав відзначити 70-річчя.
На підході до "Динамо" чимало людей із квітами. Здебільшого — гвоздиками. Прямую до одного з корпусів, де прощаються з покійним.
— Ось квіти, якщо треба — жалобна стрічка на рукав, — каже дівчина біля входу..
Труна з тілом стоїть посеред залу, вікна завішані чорним тюлем. Поряд — портрет Євгена Рудакова та приспущений динамівський прапор із чорною стрічкою. Біля труни сидять родичі, зокрема дружина, син і онука покійного.
У почесній варті в динамівській формі з чорними пов'язками на рукавах двоє хлопчиків. Це учні дитячої футбольної школи "Динамо". Там багато років працював Рудаков.
Людей дедалі більшає, організатори просять проходити далі, не юрмитися біля дверей. Прийшли колишні гравці київського "Динамо", тренер клубу Борис Ігнатьєв. Трохи пізніше заходить президент Федерації футболу України — Григорій Суркіс. Його помічник несе величезний букет червоних троянд. Динамівського керівника Ігоря Суркіса немає. Він у закордонному відрядженні.
— Це був справжній чоловік, вірний товариш — як на футбольному полі, так і поза ним, — говорить Олександр Шпаков, працівник дитячої школи "Динамо", перший тренер Андрія Шевченка. — Ми завжди знали, що він не підведе. Чудово ставився до дітей, робота з ними була йому більше до душі, ніж із дорослими командами. Завжди був веселий, ніколи не чув від нього скарг на серце. Грав надійно і стабільно. Думаю, з теперішніх хлопців із ним можна порівняти хіба що Шовковського.
Труну з тілом вантажать у катафалк, жалобний кортеж прямує на Байкове кладовище. Загалом близько 20 автівок і кілька автобусів. Супроводжують машини Державтоінспекції та швидкої допомоги.
На цвинтарі Володимир Мунтян, партнер Рудакова по "Динамо", ледве говорить, ковтаючи сльози:
— Важко повірити, що Жені сьогодні немає з нами. Але життя таке, нікуди не дінешся. Я вірю, що буде воротарська школа імені Рудакова. Адже хороших футболістів у нас десятки, а воротар — один. І кожен — це епоха. Джексон, дорогий, нехай земля тобі буде пухом, — розвертається і йде, не може більше стримувати себе.
Далі слово бере Йожеф Сабо:
— Три дні тому бачилися, обіймалися, розмовляли. Коли мені зателефонували, я не повірив. Він сказав "до побачення" і пішов від нас.
Православний священик завершує відправу. З Рудаковим прощаються, в труну кладуть недогарки свічок і згорнутий динамівський шалик. У могилу всі кидають по три жмені землі.
Євгена Васильовича поховали поряд із директором "Криворіжсталі" Віктором Гладушем. Неподалік — могила письменника Олеся Ульяненка.
2 
1
Коментарі