Ще не тягнуть на Лігу чемпіонів

За дев'ять турів до завершення чемпіонату України у "Дніпра" є всі шанси, аби стати чемпіоном. На відміну від головних суперників, команда тренера Хуанде Рамоса має стабільний і добре награний склад, потужний резерв і, що найголовніше, — власну гру, тому дніпрян тепер не сплутаєш з іншими українськими командами. Інша річ, що цієї гри може вистачити для чемпіонства лише цієї весни, коли всі головні конкуренти мають серйозні проблеми.

Чи може "Дніпро" грати сильніше? Так, може. Але лише в окремих матчах за рахунок волі до перемоги. Аби реально посилити гру, команді не вистачає виконавців належного рівня. Сьогодні рівню великого клубу у дніпропетровців відповідає лише Євген Коноплянка. І той із певними застереженнями. Решта виконавців — із тих, хто не підійшов "Шахтарю" та "Динамо". Іноземці у "Дніпрі" теж не найвищого класу. Зробити з таких гравців непогану команду можна, що й довів Хуанде Рамос. Рівня Ліги чемпіонів — нереально.

Окрім недостатньої майстерності, у "Дніпра" є ще й психологічна проблема. У команди поки що немає ментальності переможця. Так було завжди. Навіть у легендарні ­1980-ті, коли дніпряни двічі ставали чемпіонами СРСР, усі довкола, зокрема футболісти і тренери команди, розуміли, хто є справжнім чемпіоном. Тому згадані перемоги так і залишилися нехай і славними, але тільки епізодами в історії клубу, який тривалий час звикав бути на других ролях.

Щось подібне було і з "Шахтарем" у перші роки після того, як команду взяв під опіку Рінат Ахметов. Ніякі гроші, наставники та гравці не допомагали ­команді перемогти "вічного чемпіона" в особі "Динамо". Аби психологічно почуватися переможцями, "гірникам" знадобилося понад 10 років запеклого протистояння із принциповим суперником. Але це лише в Україні. У Європі все залишилось по-старому.

Тож коли "Дніпру" і вдасться­ стати цієї весни чемпіоном України, це не означатиме, що в нашого футболу з'явився новий ­лідер.­ Щоби бути ним, команді слід посилити склад за рахунок висококласних гравців. А ще краще — виростити таких із власних резервістів. Після чого перемагати на внутрішній арені довго і впевнено, аби не лише у рівних ­умовах, а й за переваги суперника здобувати перемоги "на авторитеті", як це колись робило "Динамо", а тепер — "Шахтар".

×