— Я збирався у відпустку, а пішов в армію, — усміхається коментатор телеканалів "Футбол 1" і "Футбол 2" Роберто Моралес, 41 рік. Рік тому він повернувся з військової служби. Перебував у зоні проведення антитерористичної операції.
Опишіть одним словом досвід перебування в армії та АТО.
— Одним словом не вийде. Ти переживаєш різні етапи. Спочатку вириваєшся зі звичайного ритму життя і звикаєш до зовсім іншого. Переважно, всі мобілізовані — це дядьки зі своїми звичками. Спочатку взаємини складаються не так легко. Зате ти більше бачиш людей. У повсякденному житті у тебе своє коло спілкування, а тут усі різні. З'являються нові життєві навички.
Ніколи не виникало відчуття марно втраченого часу?
— Ні. Держава має обов'язки перед своїми громадянами. Краще чи гірше, але вона їх виконує. Часто люди питають: "А що країна зробила для мене?". Наприклад, держава утримує дороги. Вона може це погано робити, але вони є. Там не земля лежить.
А що ти зробив для країни? Це велике питання. Особливо до людей, які вважають, що нікому нічого не винні. Є обов'язки з обох боків.
Колишній футболіст київського "Арсенала" хорват Івіца Пірич називає солдатів та їхні сім'ї героями України.
— Він знає більше про війну, адже в Хорватії все було жорсткіше. У нас війна локалізована й обмежена одним регіоном. Пройшли всі хвилі мобілізації та демобілізації. Шоста була остання.
Комусь війна важлива, а хтось від неї далеко й ігнорує її. У хорватів так не вийшло. Там все було кривавіше. Якби в нас війна почалася 1991 року, то ми пережили б те саме. У Хорватії теж був свій великий "брат" з імперськими амбіціями.
Ви — відомий телекоментатор. Як на вас реагували в армії та АТО?
— Хтось упізнавав, хтось фотографувався. Зустрічав людей, які цікавляться футболом. Але я не скажу, що такого було багато. Це теж показник того, що популярність футболу в нас не захмарна. Немає його культу.
В одному з інтерв'ю ви сказали, що долар дійшов до свого реального курсу. Так само український футбол має дійти до справжнього стану справи. На якому етапі він сьогодні?
— Якщо говорити про економіку, то ми справді близькі до реального стану справ. Він може подобатися чи ні. Але у футболі ми ще далеко від цього. Він перебуває на жорсткому утриманні. Ніхто на ньому не заробляє серйозних грошей. Навіть немає планів цього робити. Змінити це не зможуть ні фанати, ні журналісти, ні футболісти. Тільки власники клубів. Поки що вони не хочуть. Можуть ставитися до клубу більш чи менш відповідально. Але для них це все одно забавка.
Футбол має жити на зароблені гроші. На сьогодні це — копійки. Але інакше ніяк. Із цього починається справжній футбол. Можливо, варто зробити так, щоб клуби були акціонерними товариствами. Нам залишається чекати, коли власники захочуть це зробити.
Як дивитеся на те, що українські футболісти їздять грати у Росію?
— Це їхнє законне право. Але будь-яка людина публічної професії має пам'ятати про наслідки. Хлопці, їдете грати у Росію, то потім не ображайтеся, коли вас називатимуть гумовими виробами. Це життя. Ви маєте право робити все, що вам хочеться у рамках чинного законодавства, а люди мають право ставитися до вас у межах чинного законодавства. І не треба потім ображено все звалювати на політику.
Чи їхати збірній України на Кубок світу-2018 у Росію, якщо вона туди вийде?
— Турнір може не пройти в Росії. До кінця літа це повинні остаточно вирішити. Далі немає куди тягти. І так уже минули всі критичні терміни. 10 років тому таке не сталося б. Зараз політична ситуація світу така, що шанс є. Ми також пам'ятаємо про всі допінгові скандали.
Ви пильно стежите за чемпіонатом Іспанії. Чому українські гравці не можуть там себе проявити?
— Коноплянка нормально провів перший сезон у "Севільї". Він прийшов у сформовану команду зі своїм стилем гри. Так, Євген не став основним. Але виходив на заміну. У другому сезоні українця "Севілья" змінила тренера. Прийшов Хорхе Сампаолі, аргентинець. Коноплянка йому підійде, сказав. Аргентинець навіть довіряв півзахиснику пробивати пенальті.
Сампаолі — це тренер, який вимагає від усіх максимальної самовіддачі. Якщо він цього не бачить, то ставить хрест на людині. Він швидше пробачить помилки, ніж млявість або невпевненість.
Є ще фактор мови. Як у Євгена з іспанською? Це й Романа Зозулі теж стосується. Хоча він менше часу перебуває в Іспанії, ніж Коноплянка. Є приклади футболістів, які категорично не вчать мову й успішно грають. Але це суперзірки. Тільки їм можуть таке пробачити. Інша річ, якщо ти прийшов боротися за місце у складі. Тоді ти маєш інтегруватися. Лише богам футболу все пробачають. Якщо ти не такий, то повинен пристосуватися чи піти.
Зозуля категорично не підходить під іспанський футбол.
Ніхто не говорив, що український футбол на такому рівні, що можна безболісно переходити в топ-чемпіонат. Я взагалі вважаю, що іспанська Ла ліга — це найсильніший і найрізноплановіший на сьогодні чемпіонат. Потужною є англійська прем'єр-ліга. Якщо подивитися на футболістів, то Англія сильніша. Зате в Іспанії технічніший, гнучкіший і тактично цікавіший футбол. У Ла лізі багато цікавих наставників і тренерських рішень.
Південноамериканський футбол також "ваш". Як оціните потенціал малорозкручених бразильців "Шахтаря" Дентіньйо й Алана Патріка?
— Мене Дентіньйо здивував. Пам'ятаю футболіста ще по Бразилії. Зараз він грає чудово.
Алан Патрік колись грав добре. Він був сильним футболістом "Сантоса", але давно. В оренді у "Фламенго" він не став зіркою, але часто виходив в "основі". У другій частині сезону Патрік випав з основної обойми.
Задатки у нього великі. Здатен закрити не одну й не дві позиції. Але давно Алан Патрік проводив серйозний відрізок на хорошому рівні. Питання — наскільки він готовий усе реанімувати.
Хто у Бразилії може зацікавити "Шахтар"?
— Цікавих футболістів там завжди багато. Питання в тому, що клуб не витрачає такі гроші. За кожного із цих гравців потрібно багато платити. А бажання їхати в Україну в них немає. Наш чемпіонат не став сильнішим. Війна також нікого не мотивує. Щоб змусити людину про це забути, потрібно переплачувати.
Чи варто збірній України натуралізувати легіонерів?
— Свого часу в Польщі був Олісадебе. Він приніс достатньо користі збірній. Але не всі поляки його любили. Керівництву Федерації футболу потрібно визначитися в цьому питанні. Їхня позиція незрозуміла. Вважаю, натуралізація допоможе команді. Збірні Іспанії та Німеччини свого часу теж залучали іноземців.
Кого хочуть натуралізувати для України? Тайсон вже заграний за Бразилію. Марлос переживає найкращий період у своїй кар'єрі. У збірну Бразилії його не запросять. Але як довго він буде в Україні? Якщо поїде звідси, то все. І це нормально. Йому не цікава Україна. Коли натуралізують великі футбольні країни чи держави з високим рівнем життя, то зрозуміла мотивація гравця. У випадку з Україною немає жодних гарантій, що команда проб'ється на великий футбольний турнір. Чим тоді мотивувати? Залишаються лише гроші.
За збірну грали Девич та Едмар. Це дві зовсім різні історії. Серб Девич розкрився як футболіст. Багато грав в Україні. Але його тут нічого не тримає. Бразилець Едмар одружився з українкою. У нього є зв'язок з країною.
До 2005 року мав чилійське громадянство
— Раніше всі запитували, яке моє справжнє ім'я. Думали, що я взяв псевдонім, — каже Роберто Моралес.
Коментатор народився 23 березня 1976 року в Запоріжжі у сім'ї чилійця та українки. 1998-го Роберто закінчив історичний факультет Запорізького університету (спеціальність "новітня історія України").
Жив і навчався у Чилі у 1990–1991 роках. До 2005-го Моралес мав чилійське громадянство. Працював на "Новому каналі", "Інтері", "Мегаспорті". З 2010 року коментує матчі на телеканалах "Футбол 1", "Футбол 2" і веде програму "Європейський вік-енд". Спеціалізація — чемпіонат Іспанії та південноамериканський футбол.
Із липня 2015-го по осінь 2016 року служив у зоні АТО.
Одружений. Виховує сина і доньку. Вболіває за чилійський клуб "Кобрелоа".
2 
1
Коментарі