Київське "Динамо" стало чемпіоном України з футболу. 25 квітня підопічні тренера 75-річного Мірчі Луческу обіграли на своєму полі "Інгулець" із Кіровоградщини — 5:0. Відірвалися від "Шахтаря" на 13 очок за три тури до закінчення чемпіонату.
13 травня "динамівці" зіграють із луганською "Зорею" у фінальному матчі Кубка України. Відбудеться в Тернополі на стадіоні ім. Романа Шухевича. Тиждень тому кияни проводили там поєдинок 1/2 фіналу проти першолігового "Агробізнесу" з Волочиська на Хмельниччині. Виграли — 3:0.
На матч пустили глядачів. Уболівальники вперше за довгий час змогли потрапити на трибуни. У Тернополі вони були розташовані впритул до тренерської лави киян.
"Луческу, забирайся геть!" — кричала групка вболівальників "Динамо". Вони не змогли пробачити тренеру період у "Шахтарі" та його антиукраїнські заяви. Водночас більшість глядачів стали на захист тренера, дякуючи йому за чемпіонство.
Луческу подобається бути в центрі уваги й почуватися улюбленцем публіки. Заради цього свідомо йде на провокативні заяви. Таких за час роботи в "Шахтарі" накопичилося чимало. Більшість із них мали на меті спровокувати вболівальників "Динамо". Під час роботи в російському "Зеніті" 2016–2017 років Луческу, аби задовольнити великодержавницькі почуття обкраяної імперії заявив, що українці й росіяни є одним народом і ментальної різниці між ними нема.
Здавалося, тренер із таким минулим не матиме шансу очолити "Динамо". Однак для власників клубу братів Суркісів це не виявилося перепоною. Можна припустити, що менший брат, Ігор, який неодноразово заявляв про свою аполітичність, керувався професійними якостями кандидата. Натомість старший Григорій Суркіс є депутатом Верховної Ради від партії Віктора Медведчука, що виступає за встановлення в Україні "русского мира".
Не дивно, що "Динамо" досі вибирало тренера за суто радянським принципом особистої відданості. Братам було байдуже: чи має людина історію успіху, чи це творча особистість, чи ремісник-заробітчанин.
Тут їм треба повчитися в колеги з "Шахтаря" Ріната Ахметова. Він давно зрозумів, що радянське минуле — слабка якість в сучасному світі, де успіх мають ті, хто довів свою профпридатність талантом, а не підлабузництвом. І 2004-го він знайшов "Шахтарю" такого тренера — Луческу.
Суркіси пішли шляхом Ахметова із запізненням на 16 років. Тепер пожинають плоди своєї недалекоглядності у вигляді конфлікту з частиною вболівальників. Бо останніх важко звинуватити в непослідовності. Для них Луческу залишається ворогом. Трофеї їхнього ставлення не змінять.
Протистояння має стати уроком. Власники клубу повинні зрозуміти, що якісний тренер — це 90% успіху. А вболівальникам треба змиритися. Бо хтось же має бути розумним у цій ситуації.
16 чемпіонських титулів в Україні здобуло київське "Динамо". У "Шахтаря" — 13. Стільки ж разів "Динамо" вигравало чемпіонат Радянського Союзу.
1 
1
Коментарі