Бразильський "дідусь"

 

Окрім добре відомої шкоди, нещадно розкритикований іноземний легіон в українському футболі приніс і немало користі.

Ті, кому доводилося бачити життя вітчизняних команд "зсередини", ще не забули часів, коли серед футболістів, як і в будь-якому ізольованому чоловічому колективі, існували досить жорсткі правила поведінки. Вони регулювали права та обов'язки "дідів" і "молодняка". Останні мусили збирати м'ячі після тренування, відносити за "старшими" сумки з формою, поступатися їм зручними місцями в автобусі чи їдальні. Ці правила діяли і на футбольному полі.

Сьогодні це неможливо. Після того, як до українських команд приїхали десятки іноземців, триповерхового мату на тренуванні вже не почуєш. Навіть швидкі на міцне слівце тренери та президенти клубів традиційним матом розмовляють лише між собою. Справді, як послати подалі кремезного африканця або гонорового серба? Отже, атмосфера в командах невпізнанно змінилася. Замість зосереджених облич футбольних "бійців" на тренуваннях бачимо усмішки здорових і задоволених життям хлопців, для яких футбол — втіха, а не виконання перед батьківщиною священного обов'язку, нехай і добре оплачуваного.

Тренери та президенти клубів традиційним матом розмовляють лише між собою

Однак, відійшовши у минуле, футбольна "дідівщина" не забрала з собою проблем, які нею регулювалися. Конфлікти між гравцями і тренерами не зникли. Просто тепер їх не залагоджують перевіреним способом всередині колективу, а виносять на люди. Щойно залихоманило київське "Динамо", як серб Гавранчич привселюдно "послав" тренера Буряка. І той таки пішов. Згодом динамівський бразилець Родріго в матчі дублерів у Полтаві вдарив ногою товариша по команді українця Алієва, який, на його думку, "абарзєл" (раніше так би й сказали).

Родріго за свій вчинок ніби вибачився. Але проблема налагодження стосунків "по-новому" залишається.

×