Футбольний матч вечора 11 червня на "Олімпійському" будуть згадувати ще довго. Незалежно від того, як завершиться Євро-2012 для національної команди України. Занадто багато емоцій і вражень принесла ця гра і тим, хто був на стадіоні, і тим, хто вболівав у фан-зонах, і тим, хто сидів біля телевізорів.
Мені особисто атмосфера навколо цього футболу нагадала старі добрі 1970-1980-ті. Тоді на важливі футбольні матчі на київський 100-тисячник приїжджали люди з усієї України, отримуючи ні з чим незрівнянні враження. Старі часи згадалися через те, що в понеділок ввечері ані на стадіоні, ані навколо нього, ані у фан-зоні не було видно футбольних "фанатів". Тих, про яких так багато говорили, за поведінку яких так непокоїлися.
Достеменно не знаю, чому так сталося. Але гадаю, що причиною стали високі ціни на квитки водночас із неможливістю пройти на стадіон на халяву. У результаті замість агресивних підлітків, яких власне футбол цікавить далеко не в першу чергу, на заповненому стадіоні за Україну вболівали звичайні люди. У кожного з них була своя окрема історія відвідин цього матчу. Ці люди підтримували нашу команду, перекрикували галасливих шведів і шалено раділи успіху українців. Той, хто був на стадіоні в ці хвилини, ніколи їх не забуде.
Трибуни не замовкали впродовж усієї гри. Уболівальники "гнали" наших гравців уперед. При цьому не було "фанатських" атрибутів: барабанів, банерів, кричалок по команді старшого, диму, бійок і решти приналежностей усіх цих ультрасів, хулсів і ще як там вони себе називають, стверджуючи, що є справжніми вболівальниками.
Справжній футбол Україна — Швеція довів протилежне. Істинними вболівальниками є нормальні люди, які не пошкодували грошей та часу, щоб бути цього вечора із нашою національною командою. Шкода, що такий справжній футбол поки що відбувається в нас вкрай нечасто.
3 
1
Коментарі