З Артуром Айвазяном, 35 років, зустрічаємося у Львові. Він тут проїздом з Мюнхена до рідного Сімферополя. Запропонував поспілкуватися в ресторані "Кавказ". Обідає з менеджером Богданом Клименком. Розмовляємо російською.
Кілька тижнів тому вам виповнилося 35 років. Мабуть, найчастіше бажали виграти олімпійську медаль у Пекіні?
— Точно. Усі тости починалися з різних тем, а закінчувалися Олімпійськими іграми. Медаль у Пекіні — основна ціль, до якої прагну я і всі, хто працює зі мною.
Чого забракло, щоб зійти на п"єдестал на двох попередніх Олімпіадах?
— На кожній із них я брав участь у трьох стартах: у двох категоріях стрільби з малокаліберної гвинтівки і в одній — із пневматичної. Із шести стартів у трьох виходив у фінал, де раз був п"ятим і двічі восьмим. Потім десь не щастило, десь бракувало досвіду. Не обійшлося і без помилок.
Підготовка в Таїланді до минулих Ігор виправдала себе?
— Абсолютно. У Бангкоку, де я був з перервами майже два роки, одна з найкращих баз у світі. А ще там дружелюбні, гостинні люди, чудова кухня. Пробував крокодиляче м"ясо, смажених коників-стрибунців. А найбільше вразив суп із креветок на кокосовому молоці. Це така сама візитка їхньої кухні, як у нас український борщ.
Що треба зробити, щоб із третьої спроби таки стати олімпійським призером?
— Знаєте, Олімпійські ігри — це шоу, велика спортивна розвага. Із професійної точки зору складніше виграти чемпіонат світу, а з психологічної — Олімпіаду. І чим більше затискати себе — або олімпійська медаль, або нічого — тим більше шансів, що нічого не виграєш. Треба абстрагуватися від цього, просто мовчки робити свою справу. Тоді буде більше шансів.
Що найважче у вашому житті?
— Дорога. Половина часу минає в поїздах. Хотілося б, аби держава виділяла гроші на літак.
Ви посіли третє місце в фіналі Кубка світу-2007 у Таїланді. Які преміальні отримали за це?
— 500 євро.
Рік тому, коли ви з колегами поверталися із турніру в Мюнхені, вас 12 годин тримали на таможні в Чопі. Розкажіть про той скандал, коли у вас відібрали куплені спортивні гвинтівки. І чим він закінчився?
— Було неприємно, коли в пресі нам закидали контрабанду. Очевидно, певні люди з Києва вирішили підставити головного тренера через нас. Це тривало півроку. Ми виграли два суди. Повернули собі зброю, реабілітували імена. Але ніхто перед нами так і не вибачився.
Половина життя минає в поїздах
Стріляєте з тієї гвинтівки?
— Ні, відтоді з"явилася краща. Кілька місяців тому в Німеччині власноручно підбирав собі ствол на фірмі "Вальтер", а також патрони до нього.
Скільки коштує ваша зброя?
— Для мене "Вальтер" надає все безплатно. А взагалі рушниця може коштувати до трьох тисяч євро. Це чиста ціна заводу — без митних зборів і доставки. А в Україні доведеться заплатити в півтора-два рази дорожче.
Чи любите полювати?
— Так. А ще більше — просто гуляти зі зброєю лісом. Звірів жаль убивати.
А якщо кабан вибіжить на вас...
— Я ходжу й молюся, щоб він на мене не вибіг.
Ви народились у Вірменії, майже 20 років прожили в Україні. Ким себе відчуваєте?
— Людиною світу. Але трепетно ставлюся до вірменської нації і традицій. А ще радий, що комфортно почуваюся на українській землі.
Що відчуваєте, коли на честь вашої перемоги звучить гімн України?
— Сльози не течуть, але мурашки по тілу бігають.
Вам недавно спонсори подарували авто...
— Так, "Фольксваґен-Ґольф". Такої допомоги, яку надає мені голова Лучистенської сільської ради (район кримського міста Алушта. — "ГПУ") Юрій Мальчин, у мене ще не було.
1973, 14 січня — Артур Айвазян народився в Єревані, Вірменія
1985 — почав займатися кульовою стрільбою
1990 — вступив до Львівського державного інституту фізичної культури
1994 — став чемпіоном світу в командних змаганнях
1997 — переїхав до Сімферополя, почав тренуватися під керівництвом Вадима Клименка
1998 — став чемпіоном світу в командних змаганнях
2000 — вийшов у два фінали Олімпіади в Сіднеї
2001 — переміг на чемпіонаті Європи в особистих змаганнях
2004 — став фіналістом Олімпійських ігор в Афінах
Неодружений
3 
1
Коментарі