пʼятниця, 20 жовтня 2017 11:09

Загинули 66 уболівальників московського "Спартака"

Загинули 66 уболівальників московського "Спартака"
У 1992 році на території спорткомплексу "Лужники" був встановлений пам'ятник "Загиблим на стадіонах світу"

20 жовтня 1982 року, на стадіоні "Лужники" (в той час - Центральний стадіон імені Леніна) сталася трагедія в кінці футбольного матчу 1/16 фіналу розіграшу Кубка УЕФА між московським "Спартаком" та нідерландським клубом "Гарлем". Через тисняву, що виникла в одному з виходів зі стадіону, загинули 66 уболівальників, які прийшли підтримати радянську команду, постраждала 61 людина.

Напередодні матчу в Москві випав перший сніг. А сам день гри видався морозним для середини жовтня -10°С.

З 82 тисяч квитків було продано лише близько 16,5 тисяч.

Стадіон ще не був обладнаний дахом над трибунами і до початку гри встигли очистити від снігу і відкрити для уболівальників тільки дві трибуни: "А" (західну) і "С" (східну). Обидві трибуни вміщували по 23 тисячі глядачів.

Під час матчу на трибуні "А" перебувало лише близько чотирьох тисяч глядачів, більшість уболівальників (близько 12 тисяч) вважали найкращою трибуну "С", яка розташована ближче до метро. Більшість уболівальників прийшло підтримати "Спартак", голландських фанатів було всього близько сотні.

Напередодні матчу в Москві випав перший сніг. А сам день гри видався морозним для середини жовтня -10°С

До останньої хвилини матчу рахунок був 1:0 на користь "Спартака" і багато замерзлих глядачів потяглися до виходу. За одними даними, міліція направляла людей вниз по східцях, за іншими - був відкритий тільки один вихід з трибуни.

Трагедія трапилася на останній хвилині матчу. За двадцять секунд до фінального свистка Сергій Швецов забив другий м'яч у ворота гостей. Почувши радісний рев фанатів "Спартака", глядачі, які встигли покинути трибуни, повернули назад і зіткнулися з потоком людей, що йшли донизу. У вузькому просторі, на зледенілих сходинках, виникла тиснява. Тих, хто спотикався і падав, тут же затоптував натовп. Не витримували навантаження і металеві перила, через що люди з великої висоти падали на голий бетон.

За офіційною версією слідства, в результаті трагедії загинули 66 осіб. За неофіційною ж інформацією, яка довгі роки не розкривалася, в той день втратили життя близько 340 осіб.

Радянська влада намагалася приховати інформацію про трагедію. Наступного дня єдине повідомлення з'явилося в газеті "Вечірня Москва" - невелика замітка на останній шпальті:

"20 жовтня після футбольного матчу на Великій спортивній арені Центрального стадіону імені Леніна при виході глядачів в результаті порушення порядку руху людей стався нещасний випадок. Є постраждалі. Проводиться розслідування обставин того, що сталося".

Правду про те, що трапилося на матчі, влада повідомила лише в 1989 році.

Всі 66 осіб померли від компресійної асфіксії в результаті стиснення грудної клітини і живота. У лікарні або в каретах "швидкої допомоги" жоден з потерпілих не помер. 61 людина отримала поранення і каліцтва, в тому числі 21 - тяжкі

В ході розслідування трагедії було встановлено, що під час тисняви на сходах знаходилися тільки вболівальники - серед загиблих співробітників міліції не було.

Як показала судово-медична експертиза, всі 66 осіб померли від компресійної асфіксії в результаті стиснення грудної клітини і живота. У лікарні або в каретах "швидкої допомоги" жоден з потерпілих не помер. 61 людина отримала поранення і каліцтва, в тому числі 21 - тяжкі.

Офіційно головними винуватцями трагедії були названі директор стадіону Віктор Кокришев, його заступник Лижин і комендант стадіону Юрій Панчіхін, який пропрацював на цій посаді два з половиною місяці. Відносно цих осіб було порушено кримінальну справу за статтею 172 КК РРФСР (недбале виконання службових повноважень). Суд засудив кожного з них до трьох років ув'язнення. Однак в цей час вийшла амністія в зв'язку з 60-річчям утворення СРСР, під яку потрапили Кокришев і Лижин. Панчіхіну термін ув'язнення був скорочений наполовину. Він був відправлений на примусові роботи.

До кримінальної відповідальності був також залучений командир підрозділу міліції, який забезпечував охорону громадського порядку на трибуні "С", майор Семен Корягін. Але в зв'язку з пораненням, отриманим в тисняві на стадіоні, справа проти нього було виділено в окреме провадження, і пізніше він потрапив під амністію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Загинули 39 фанатів "Ювентуса"

У 1992 році на території спорткомплексу "Лужники" був встановлений пам'ятник "Загиблим на стадіонах світу". Табличка біля меморіалу говорить: "Цей пам'ятник встановлено дітям, загиблим 20 жовтня 1982 роки після футбольного матчу між московським "Спартаком" і "Гарлемом" з Голландії. Пам'ятайте про них".

Автор другого м'яча Сергій Шевцов дізнався про трагедію наступного дня від начальника команди Миколи Старостіна.

- Краще би я той гол не забивав, – сказав Сергій.

Зараз ви читаєте новину «Загинули 66 уболівальників московського "Спартака"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 4166
Голосування Чи підтримуєте те, що українські спортсмени зі зброєю захищають нашу країну від вторгнення РФ?
  • Так. Це - громадянський обов'язок, а частина з них ще й представляє клуби ЗСУ
  • Не зовсім. Вони мають прославляти Україну на спортивних аренах і закликати світ підтримувати нашу країну
  • Усі методи хороші. Головне - не бути псевдопатріотами, як Тимощук
Переглянути