Відомий спортивний лікар Савелій Мішалов, який більше 20 років працював з тренерами збірної СРСР, а потім і московського "Локомотива", в інтерв'ю Матч-ТВ розповів чимало цікавих моментів з життя знаменитих представників українського футболу.
"Лобановський і Ахалкаці стали помічниками Бескова в збірній. Я до нього підходив перед від'їздом: "Костянтин Іванович, що ти робиш?" Але це рішення приймало керівництво. Потім все перейшло до рук Лобановського, а Бєсков залишився не при справах. Перед грою з поляками зайшов до нього в номер - а він був як м'яка іграшка. Каже, йшла суперечка, ставити Шенгелію чи ні. Грузини наполягли. Але там же ще ось що було: Блохін і Шенгелія дуже ревно один до одного ставилися. Навіть якщо в Блохіна була можливість віддати пас, він хотів вирішити епізод сам. Ось і з поляками так було.
"Характер Блохіна? Найсуворіший характер все-таки не в нього, а в Анатолія Конькова. Був момент, коли ми грали з "Сент-Етьєном". За рахунку 0:0 гравці "Динамо" вийшли два в одного: з одного боку Блохін, з іншого - Онищенко. Блохін не віддав, спробував обіграти захисника. Але не обіграв. У підсумку - 0:3. У роздягальні хлопці його ледь не розірвали! Коньков був жорсткіший за всіх: "Ти думаєш, якщо "Найкращого футболіста" отримав, все - можна нікого не бачити?" Він потім і тренером таким самим став - жорстким".
"Лобановський водив команду по театрах. Був у збірній такий менеджер - пан Українчик. У передсезонку він кожен день організовував хлопцям походи в кіно. Футболісти до цього звикли. Якось увечері до нього підходить Трошкін: "Кіно сьогодні буде?" Українчик - йому: "Товариш Трошкін, ви вдома теж кожного дня в кіно ходите?" Взагалі він досить жадібний був - аж до того, що просив воду, яку хлопці недопивають, виставляти наступного дня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Підходжу до Лобановського, кажу: "Валєра, тебе всі дурять, як хлопчика"- Зонін
Ми з Лобановським одного разу його розіграли - привезли з собою чорну ікру, щоб дати хлопцям на сніданок. А справа була у Франції. Пішли з масажистом і стали її ложками розкладати. Тут заходить Українчик: "Це що?". Я відповідаю: "Так ось, ікру замовили". Він ледь не помер! Кричав: "Та ви хоч знаєте, скільки ця ікра тут коштує? Я вас премії позбавлю". Заспокойся, кажу, це моя ікра".
"Свого часу я мотався між Москвою і Києвом. У "Динамо" було два своїх лікаря, але Лобановський мене дуже поважав. У Києві мені навіть виділили постійний номер в готелі. Пам'ятаю один дзвінок Лобановського: "Савелій Овсійович, потрібно приїхати в Київ. У Буряка серйозна проблема". Лечу на вокзал. А квитків немає! І тут йде співробітниця аеропорту - я підходжу, представляюся лікарем київського "Динамо" і прошу допомогти. Вона запитує: "А як ваше прізвище?" Я кажу: "Мишалов". Дівчина дивується: "Нічого собі! І я Мишалова! Вперше зустрічаю людину з однаковим прізвищем". Взяла мене за руку - і повела до своїх. Хлопці забрали мене до кабінки - сиди й не рипайся! Так і долетів. А один раз мене даішники підвозили на зборі. Хлопці потім сміялися: "Савелій Овсійович, ви як у ДАІ потрапили?"
"Бунти проти Лобановського? Так, почалося все ще на зборі. Лобановський давав повторний біг в гору, хлопці язика на плечах тягали. А коли грали в дир-дир, футболісти стали бити тренерів по ногах! Лобановського попросили це закінчити: "Валєра, вони нас б'ють". До наступної гри команда готувалася самостійно, нікого на базу не пускала. Була тренерська рада на чолі з Мунтяном і Коньковим. Але "Дніпро" їх смикнув - і все. Прибрали Базилевича, якого ненавиділи, і Петрашевського. А Лобановський залишився.
"У "Динамо" був такий воротар - Самохін. До Ташкенту (динамівці з рахунком 0:5 програли тоді "Пахтакору" - Прим.) поїхала не вся основа, і в воротах стояв не Рудаков, а він. Це був жах. Наступного дня примчали куратори - ЦК, КГБ... Потім до Лобановського дійшло, що напередодні Самохін програв у карти велику суму грошей - і тому здав гру. Одразу ж відрахували!
За що ще міг відрахувати? В "Динамо" була могутня купка любителів випити - Безсонов, Заваров, Дем'яненко, Кузнецов. Про Безсонова Лобановський казав: "Якщо я його відрахую, він же під парканом помре". Як до сина ставився!
Сам Лобановський ніколи не ходив по номерах - прекрасно знав, що може там побачити. А хлопці теж хитрі - приходили в номер, лягали, чекали на обхід, а після 11 тікали. Пам'ятаю, в Торонто грали - а там же українська діаспора, дівчата в вишиванках! Валерій Васильович дивиться на це: "Треба обійти". Я кажу: "А навіщо?" Він замислився: "Так, ти маєш рацію". Ввечері в номерах жодної людини не було!
Після всіх цих закордонних країн хлопці під враженням були: "Савелій Овсійович, ви бачили, як тут живуть? У нас же (нічого) ... немає". В одній з поїздок виділили час, щоб отоварюватися. Валерій Васильович насилу загнав усіх в автобус, але по дорозі хлопці побачили ще один магазин, де були якісь знижки. Гравці попросили зупинитися - купити подарунки дружинам. Лобановський подивився на час: "Одна година". Гравці як очманілі понеслися до універмагу, а Лобан залишився в автобусі. Морозов - йому: "Дав би їм ще хоч півгодини. Це тобі нічого не треба - все й так у Київ привозять".
2 
4166
Коментарі