Сьогодні, 15 січня, "Мілан" зіграє з "Інтером" у рамках 18-го туру Серії А. Початок матчу о 21:45. Кореспондент "Gazeta.ua" відправився в Італію, щоб на власні очі побачити міланське дербі.
По суботах немає прямого рейсу до Мілана, тому у мене транзит через Прагу. Ніколи не був у місцевому аеропорту "Ружине", а час стиковки – 50 хвилин, за які слід потрапити з празького терміналу 1, куди прибувають рейси з країн не Шенгену, до терміналу 2 – це сполучення між двома країнами євросоюзу.
Тому в Борисполі я заводжу розмову для консультації з пані років 45. Середнього зросту брюнетка, в міру нафарбована, достатньо струнка у елегантних чобітках, вона каже, що сама не була ще у чеській столиці. Летить до Риму, але їх хвилюватися нічого: рейс з чеської столиці до італійської розділяють чотири години, вона точно встигне.
У Леонардо да Вінчі – головних повітряних воротах Вічного міста – мою співрозмовницю зустрінуть і відвезуть до Пескари. На побережжі Адріатики вона мешкає уже десять років.
"І на будівництві доводилося працювати, і в піццерії, і під відкритим небом ночувати. Приїхала спочатку 94-річну бабусю доглядати. У неї всі зуби повипадали, розмовляти не могла. Мову тоді вивчала зі словником. Два роки на це пішло. Зараз, коли виїжджаю в гори до батьків чоловіка – італійців, місцеву діалектичну мову хіба що важко збагнути."
Жінка родом з Кіровоградщини. Син знімає двокімнатну квартиру на Сирці за 3300 гривень, живе з дівчиною. А моя попутниця в Пескарі з палким фанатом "Інтера", колишнім регбістом.
"У нас в хаті є куточок "Інтера". Купа чашок, рушників чорно-синіх, ручок. Коли грає "Інтер", до чоловіка не підходь, а спробуй скажи про команду щось погане – розірве."
Я посміхаюся, уявляючи яка у нас з ним могла б бути розмова. Але запитую про інше: чи часто чоловік їздить на "Сан Сіро", міланський стадіон.
"Ніколи, боїться що пограбують. Дивиться по телевізору. Коли Лігу чемпіонів виграли, ледь не збожеволів від радості. Я сама перейнялася. Ну, ясно, тоді у них Моуріньйо був – дуже симпатичний чоловік. Сама я підтримувала "Мілан", бо коли приїхала до Італії, там всі тільки і говорили про Шевченка."
Цікаво мені як ходять на стадіон у Пескарі, на "Адріатико", там де "Мілан" грав у другому турі чемпіонату 1992/93 і виграв 5:4 з хет-триком ван Бастена, хоча поступався 2:4, пропустивши один з голів від півзахисника місцевої команди Массіміліано Аллегрі.
"На час матчу "Пескари" 130-тисячне містечко – адміністративний центр області Абруццо - завмирає. Перекривають навіть рух у центрі, усі таксі прямують тільки на арену. Італійці божеволіють від футболу, - почувши ці слова, я ствердно та задоволено усміхаюся."
Рейс до Праги затримався на півгодини, тому безпосередньо в "Ружине" швидко прощаюся і стрімголов мчу до іншого терміналу. У літаку курсом на "Мальпенсу" опиняюся хвилин за 10 до відльоту. Усі хвилювання позаду – 686 км повітрям, це година польоту, і я у "Мальпенсі". Разом з Дмитром, який чекав на мене у Чехії. Він - міланфан, який народився у Москві, а вже 9 років мешкає у Празі та працює в одній з тамтешніх турфірм.
У "Мальпенсі" ми беремо квитки – 18 євро у дві сторони – і їдемо на Мілано Чентрале, залізничний вокзал, де нас уже очікують друзі з Пітера та Підмосков'я. Вони теж прилетіли на міланське дербі, але завчасно. Тому у суботу вирушили до Тури на матч "Торіно" - "Асколі", це серія "В". Виклали за квиток 15 євро, центральний сектор, та ще й шалик "Торо" придбали за 10. Господарі перемогли – 2:1.
Вечеряємо ми у ресторані поблизу "Чентрале", які тримають фанати "Кальярі". Неподалік – прямо серед неба сплять безпритульні, а одного дядечка, що уже на ногах не стояв, "прийняла" рятувальна служба. На ноші завантажили і в "бобік". Проходить дуже симпатична синьйорина, ну я сподіваюся, що синьйорина, і я вкотре жалкую, що не знаю італійської мови, даючи собі слово по приїзду серйозно позайматися з колегою Луб'яновим.
В ресторані хочемо глянути "Катанія" - "Рома", але тут немає Скай, тому нам краще зосередитися на вечері.
Ммм... Лазанья - за 6 євро, к'янті - 15, дуже низькі ціни як для ресторану і взагалі цей виснажливий день був вартий того, щоб наприкінці так смачно поїсти, а голова приємно гуділа від легкого італійського вина. Офіціант, до речі, уболіває за "Ювентус" і жартівливо відмовляється нас обслуговувати, коли показуємо йому шалик "Торіно".
Серйозно псує настрій новина з Києва: друг пише смс і повідомляє, що участь Тіаго Сілви – мого улюбленця номер один – у завтрашньому (уже сьогоднішньому) дербі під питанням, але потім, коли я сам заходжу в Інет, стан нормалізуються. Є підстави сподіватися, номер 33, я сподіваюся постійний капітан Аssociazione calcio Milan у майбутньому, таки вийде на поле. У нас же і банер, присвячений Тіагіто, заготовлений.
3 
4166
Коментарі
1