Першим українцем, який здобув титул чемпіона Європи з професійного боксу був маріуполець Олександр Гуров. 17 січня 1995 року в Парижі на очах у тодішнього президента Франції Франсуа Міттерана і його наступника на цій посаді, а тоді мера Парижа Жака Ширака він нокаутував місцевого улюбленця Норберта Екассі і став володарем євротитулу у першій важкій вазі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто з українських боксерів марнував шанс стати чемпіоном світу
28-річний француз камерунського походження був однозначним фаворитом бою проти 23-річного українця. Він підходив до зустрічі з серією із 16 перемог, очолював рейтинг WBC і був за кілька кроків від поєдинку за звання чемпіона світу. Гуров отримав свій шанс випадково – суперник Екассі травмувався, а заміняти травмованого на короткому сповіщенні ніхто не хотів. Українець погодився за величезний для себе гонорар - $2,5 тис. Екассі отримав у 100 разів більше, - в одному з інтерв'ю розповів президент Національної ліги професійного боксу України Михайло Зав'ялов.
Українець погодився за величезний для себе гонорар - $2,5 тис. Екассі отримав у 100 разів більше
Той же Зав'ялов у книзі "Боксёрские байки от Михал Михалыча. Непридуманные истории Главного тренера" пригадує, що напередодні бою Екассі був упевнений у своїй перевазі та заявив пресі, що присвячує свою перемогу президенту країни і буде в ринзі "не боксувати, а вбивати".
Досвідчений наставник запропонував підопічному викладати свої козирі в початкових раундах, інакше позначиться куди багатший досвід суперника. Так і сталося. З перших секунд розпочався шалений махач, у якому Гуров почувався як риба у воді. Вже за хвилину він відправив суперника у нокдаун, а згодом і в другий. Рефері зупинив бій на 78-й секунді першого раунду.
Норберт Екассі помер у грудні того ж 1995 року внаслідок нещасного випадку у власному домі. Олександр Гуров мав багату професійну кар'єру, двічі претендував на титул чемпіона світу, але не скористався своїми шансами.
Коментарі