Жителі західних областей України підробляють у містах-господарях Євро-2012, продаючи українські прапори. Проте попит на державний символ є далеко не скрізь.

"Вже кілька годин стою, а толку… Пару штук продала і все. Глухо",- каже мешканка Закарпаття Юлія. Разом із братом чоловіка Петром торгує прапорами на перехресті вулиці Челюскінців та проспекту Мира, що у Донецьку, поруч із "Донбас Ареною". Товар намагається збути водіям, які зупиняються на червоне світло. Ходить туди-сюди вздовж проїжджої частини, коли машини зупиняються, маневрує між ними.

Пропонує прапори трьох розмірів. Найменший – за 10 грн, зазвичай такі кріплять на торпеду автівок. Середній – за 25 грн і найбільший – за 40 грн. На останьому зображено тризуб і написано "УКРАЇНА". Плюс якість тканини більш висока, ніж у перших двох.

"Під'їжджає на крутій тачці, питає: "Скільки?". Кажу, що сорок. "Дорого, давай за тридцять і все!". Ну хіба то дорого. Таку тачку має, що мені і не снилася, а за десятку вдавиться". Віддаю за тридцять. Краще, ніж нічого", - каже вона.

"В Києві таку пачку продала менш ніж за півгодини, а тут нікому не треба,- продовжує вона. – Там, в кінці вулиці так взагалі нема смислу стояти. Кажу: "Візьміть, підтримайте країну, Євро!". У відповідь: "Нам не надо, ми на роботі". Да шо з них візьмеш? Донбас – це не Україна, Донбас – це Росія" Але стоїмо, роботи вдома нема, ось так і перебиваємося. Літрами п'ємо квас, щоб не здохнути від жари".

Питаю, де зупинилися.

"Нас тут багато, знайшли хату по сорок рублів з кожного. То це ще нормально. Ось хай наші тільки завтра виграють. Тоді й поїдемо далі, тут нема чого сидіти",- каже вона.

Петро тим часом обійшов три автівки. Біля однієї з них зупинився і близько хвилини розмовляв, нахилившись до вікна. Умовити знову не вдалося.

×