четвер, 11 червня 2015 18:30

Чому "молодіжка" їде додому - учора команда Олександра Петракова закінчила виступ на Кубку світу U-20

Зрозуміло, що головне у турнірах "молодіжок" - не перемога, а підготовка гравців для національної команди. Але випадок України – окремий. Перша збірна дає мало приводів для радості. За великим рахунком, поки тільки один.

І ми можемо позаздрити тим українцям, які побачать як наша національна збірна гратиме бодай у півфіналі Кубку світу. Натомість "молодіжки" радували принаймні двічі. Йдеться про 19-річних. 2000-го вони під керівництвом Крощенка стали віце-чемпіонами Європи, а 2009-го команда Калитвинцева виграла першість континенту.

За рік Крощенко повіз команду на Кубок світу і несподівано поступився Парагваю у 1/8. Нинішня "молодіжка" виступила у фінальній частині Євро-2014 "так собі", але право поїхати на мундіаль здобула.

Перед стартом турніру тренер був оптимістичним. Але все закінчилося традиційно для українців: "виліт" у першому ж раунді плей-офф. Це уже пройшов не тільки Крощенко 2001-го, а і Михайличенко 2005-го. Чому так сталося у Новій Зеландії?

Нестабільність

Молодіжний футбол – він особливий і здатний на несподіванки. Ми покладали серйозні надії на "молодіжку" після цього матчу, але факт: американці гратимуть у чвертьфіналі, а Україна їде додому.

Так само як і Австрія, яка несподівано поступилася Узбекистану. Португалія ледь перемогла Нову Зеландію, Німеччина – Нігерію, а Бразилія здолала Уругвай тільки в серії одинадцятиметрових. А ці три команди чи не головні фаворити змагань. Ще один – Аргентина – взагалі не вийшла з групи.

Постфактум уже розумієш, що ми неправильно підійшли в оцінці шансів збірної України в поєдинку 1/8 фіналу проти Сенегалу.

Фізична підготовка

Звичайно, відтренувати пенальті не завадило. Але доводити справу до них у грі з Сенегалом було апріорі нелогічно. Усі розуміють: суперник має чорношкірих гравців, витриваліших за визначенням і невідомо якого віку насправді. А якщо так, то грати додатковий час уже ризиковано. Власне, так і вийшло – за винятком перших п'яти хвилин овертайму, ми далі тільки "видихали", а суперник мав шанси забити другий гол.

 

Невдала гра лідерів

Віктор Коваленко, справедливо розхвалений після попереднього матчу, був помітний, але малоефективний. Лучкевич звично багато бігав, але практично кожна його передача була в ноги суперникові. Не виходило обігрувати суперника один в один, ті відтісняли від м'яча.

Травма Кабаєва

Владиславу, який дуже сподобався у попередніх матчах, просто наступили на гомілку на 10-й хвилині. Невдовзі він попросив заміну. Немтінов, який вийшов на заміну, це футболіст, який може в кращому випадку підігрувати, що і довів гарним пасом на Беседіна, але брати ініціативу на себе не здатен. Без Кабаєва атакувальний потенціал знизився, випускати одразу Яремчука Петраков не хотів, щоб мати резерв для посилення гри у вирішальні моменти матчу. Тому Яремчук вийшов на 91-й хвилині, старт додаткового часу, але ефект від заміни був нетривалий – ми уже відзначали завдяки чому Сенегал мав наприкінці гри перевагу.

Опорна зона

Вона не сподобалася навіть у переможній грі проти США. Харатін видається занадто "тендітним" гравцем для гри на цій позиції, суперники легко просочувалися через наш центр поля. Чумак часто фолив. А головне – опорники Петракова погано розгортали свої атаки. Було багато передач назад, а інколи – завдання керувати виходом у наступ перекладалося на центральних захисників. Ракицького серед них немає, тому вони просто горизонтально передавали м'яч одне одному.

Висновок

Упродовж усього турніру нам бракувало цілісної гри. Виняток – поєдинок проти США, коли ми грамотно відіграли увесь матч і дотиснули суперника. Гру з М'янмою виносимо за дужки – не того рівня суперник. Проти новозеландів та сенегальців наші не могли правильно розпорядитися ініціативою, яку здобували у окремі моменти матчу. Це уже питання до того як тренер управляв грою.

Ми не зробили достатньо для того, щоб пройти Сенегал. Ми не поступилися віце-чемпіону Африки, але слабшали під час гри. Суперник це відчув і скористався. Наш статус від "фаворита, який має довести це" до матчу перетворився на "гру з рівними шансами" по його ходу. А якщо так – то ми уже психологічно програли до серії одинадцятиметрових. Вона тільки підтвердила наявність проблем в основний час, які наші так і не змогли виправити.

Зараз ви читаєте новину «Чому "молодіжка" їде додому - учора команда Олександра Петракова закінчила виступ на Кубку світу U-20». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 4166
Голосування Чи підтримуєте те, що українські спортсмени зі зброєю захищають нашу країну від вторгнення РФ?
  • Так. Це - громадянський обов'язок, а частина з них ще й представляє клуби ЗСУ
  • Не зовсім. Вони мають прославляти Україну на спортивних аренах і закликати світ підтримувати нашу країну
  • Усі методи хороші. Головне - не бути псевдопатріотами, як Тимощук
Переглянути