Срібний призер Олімпіади-2016 в Ріо, борець греко-римського стилю Жан Беленюк дав розгорнуте інтерв'ю виданню apostrophe.ua. У ньому він розповів про...
Про поєдинок з росіянином Давитом Чакветадзе
Перший період був повністю мною виграний, все йшло за моїм планом. Але після партеру, в другому періоді, вже складка поламалася, і рахунок став 7-2. З цього моменту, звичайно, мені довелося розкриватися, пробувати зайти в якийсь захват. А коли ти розкриваєшся, стаєш вразлим при контратаках. Спірні моменти були. Але так як збірна України жодної ваги не має в федерації, ми не могли ні на що розраховувати. Мають бути гроші, повинна проводитися робота на рівні суддів, на рівні всієї міжнародної федерації. Там повинні бути свої люди, які лобіюють наші інтереси. У нас, на жаль, таких людей немає. Тому авторитету ми жодного не маємо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Щоб вигравати в таких умовах, треба бути на 2 голови сильнішим за суперника" - Беленюк
Про міністра молоді та спорту
Простіше простого зробити з міністра цапа відбивайла. Його вина в тому, що він не є авторитетом. Ні для спортсменів, ні для тренерів, так й в принципі. Порядку як не було, так і немає. Ну і ще багато нюансів, через які формується ось така думку про наше міністерство. Всі дуже незадоволені, всі скаржаться, що там багато людей, які жодної користі спорту не приносять. Міністр необов'язково повинен бути спортсменом, він просто повинен бути професіоналом і навколо себе збирати професіоналів у своїй галузі. А спортсмен, не спортсмен... Можна поставити й спортсмена, який буде красти сильніше за будь-якого не спортсмена. Це не панацея. Потрібно чітко бачити ситуацію, бути відкритим для спортсменів, для тренерів. Розуміти їхні проблеми, якось допомагати, сприяти їх вирішенню. Припиняти всі незрозумілі схеми, все повинно бути під чітким контролем. Ось, що потрібно від міністра.
Про бажання змінити громадянство
Не знаю, як це взагалі вийшло, а найприкріше, що українські ЗМІ несуть інформацію так званих російських пропагандистів. Всі про це говорять, але тим не менше ніхто не гребує поширювати їхню інформацію. Брехливу до того ж.
Був прецедент із журналісткою, яка почала мене провокувати. Мовляв, в Україні такі погані умови для тренувань, чи не бажаєте ви змінити громадянство. Я сказав: поживемо - побачимо. Ось вони зробили сенсацію, що я міняю громадянство. Потім російські ЗМІ стали будувати свої якісь версії, що я зібрався переходити в збірну Росії. Я не знаю, в чому там зацікавлена Росія, я в цьому не зацікавлений, ось і все. Мене не цікавить, хто там і в чому може бути зацікавлений. Це моя батьківщина. Я тут народився, все життя прожив. Намагаюся якимось чином вплинути на ситуацію в цій країні. Ясна річ, що передумов для переходів у багатьох спортсменів вистачає: умови тренувань, ставлення влади, мізерне фінансування. Все це не сприяє розвитку спорту і нормального життя спортсмена в Україні. Деякі готові миритися, деякі ні. Я, на жаль, хоча ні, на щастя, не готовий миритися, але я готовий щось робити. Деякі не миряться і нічого не роблять, вони просто розвертаються і їдуть в іншу країну. Спортсмени часто шукають самі гроші на свої збори. Фінансування не вистачає. Часто вони платять свої гроші, а потім чекають повернень через рік або півроку від держави... Це ж їхні гроші, що їм належать. Я їх не засуджую. Я їх розумію. Є люди, які мене підтримують, розуміють, тільки заради них я залишаюся українцем і бажаю надалі радувати їх своїми результатами.
Про ставлення до АТО
В нас зараз дуже багато списується на цей конфлікт, на так зване АТО. Всі проблеми, чого не торкнися. Я так розумію, що уряду вигідно в такому становищі. Вигідно підтримувати цей уповільнений конфлікт. Щоб просто всі ці невдачі, всі непопулярні дії списувати на те, що у нас війна. Я насправді не знаю, що відбувається в АТО, я там не був. Знаю тільки людей, які там побували і розповідають, що там і торгівля зброєю, і всім іншим. Антитерористична операція не може тривати стільки часу. Це якась гібридна війна, гібридний конфлікт, задіяний у багатьох сферах. Мене, звичайно, дуже дивує, що наш головнокомандувач, гарант нашої конституції має бізнес в Російській Федерації. Ось над цим уже варто дуже сильно задуматися. Що це у нас за конфлікт такий? Якщо він дійсно вважає, що це війна, що Росія - це агресор... Не знаю, я там не був, але те, що він такий ось уповільнений і буде дуже затяжним - це вже зрозуміло. Поки у нас ця влада зараз, поки не буде зміни еліт, поки при владі люди, які, по суті, розгорнули всю цю справу... Загалом потрібні якісь зміни. Може, будуть якісь перевибори, і люди зможуть вплинути на це.
Я проти війни в будь-якому її вигляді. Для мене найбільша цінність - це людське життя. І те, що сім'ї залишаються без синів, - це мене дуже сильно засмучує. Я вважаю, що діти наших депутатів, прем'єр-міністра і всіх інших - ось вони в першу чергу повинні захищати країну. Їм є, що захищати. У них все в шоколаді ... Нехай виходять і показують на своєму прикладі, як це робиться. А не бідних хлопців, які й так ледве кінці з кінцями зводять, кидають в ці котли і все інше.
Чи вплинула ситуація на стосунки з російськими спортсменами? Ні, не вплинула. Відморозків вистачає що в нас, що там. Ясна річ, що є неадекватні, які несуть незрозуміло що, заангажовані пропагандистськими гаслами й телебаченням. Я, наприклад, взагалі телевізор не дивлюся. Якщо до мене доходить якась інформація, намагаюся слухати обидві сторони. А вже від цього відштовхуватися і робити свої висновки. Дурнів вистачає з обох сторін, тому посилатися на те, що хтось там вважає, - це не показник. Принаймні для мене. Про мене теж багато чого говорять, обзивають. Але я ж не суджу по цьому про всю країну.
Про допінг-скандал з російськими спортсменами
Коли йде установка "перемога за будь-яку ціну" - це нездорові речі. Вони і призводять до таких ситуацій, коли спортсмени не гребують нічим, ні тим самим допінгом, ні маніпуляціями, ні хитрощами, щоб показати результат. Це не правильно. Це перетворює спорт в незрозуміло що. Спорт має бути красивим, він повинен нести світу чесні починання. Ти готувався, чесно працював і чесно показуєш результат. Допінг - це неповага до суперника, неповага до себе. Упередженість комісії? Ясна річ, що там не без цього, мені так здається. WADA все ж під контролем Америки. Тому вони таким чином хочуть клацнути по носі росіянам. Але справа в тому, що Росія сама створила такі умови, за яких їх можуть натиснути. Не знаю, як із допінгом у тих же американців, але ж ніякого скандалу немає. Вони або не приймають, або вміють маскувати це. Звичайно, в Росії є невинні спортсмени, які чесно готувалися, але постраждали. Але якщо це не припинити, все тривало б. По іншому ніяк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Допінг-контроль не лякає, Росія — "найчистіша" країна" - суперник Беленюка
Про ставлення до влади і до Порошенка
Я був прихильником всіх цих змін під час Майдану. Тепер я, звичайно, дуже сильно в усьому цьому розчарувався. Через місяць-два після обрання нашого президента я зрозумів, що нічого не зміниться і ніхто навіть не збирається цього робити. Стільки розмов було про люстрацію, про продаж його бізнесу, про боротьбу з олігархами українськими, які не дають розвиватися малому бізнесу... Навколо одні монополії. Немає жодних дій для усунення всього цього. Про що тоді можна говорити? Зараз взагалі все на голому патріотизмі. Якщо ти проти влади - значить, ти не патріот. Висловив іншу точку зору - не патріот. Ненавидиш кожного росіянина - о, патріот. Насправді - повний ідіотизм. Я по-іншому навіть назвати це не можу. Вишиванка і "Слава Україні" - ось наш патріотизм. Одягнув Вишиваночку, крикнув "Слава Україні" і йди що хочеш, те й роби: вбивай, кради, гвалтуй, тепер все можна. Головне, щоб це було в вишиваночці і під правильним гаслом. А якщо ти робиш нормальну справу і кажеш людям тверезі думки - ти ворог народу. Чим в такому випадку ми відрізняємося від радянської моделі, коли людина, яка думала інакше, одразу ж вважалася ворогом народу?
Про перейменування вулиць та декомунізацію
Це найлегше, що можна було зробити. Не працюючи ні над чим, ні над економікою, ні над політичною і військовою ситуацією, взяти і поміняти назви вулиць, що, по суті, нічого не змінює. Дитячий садок. Єдине, що тепер у нас стільки нових вулиць з'явилося, що вже не знаєш, як дістатися на ту чи іншу. Всі ці пам'ятники, це все другорядне. Десятирядне навіть, я б сказав. А першорядні речі, для того щоб стати якоїсь європейської розвиненою країною, не робляться. Це замилювання очей народу. Люди хочуть нормально жити. А як там вулиця називається - це вже справа 150-а. Якщо вони будуть жити, як в пеклі, а вулиця називатиметься "Райська", думаю, це не сильно їм допоможе.
Про різницю між заходом і сходом України
На території України, по суті, живуть два різні народи. Східна Україна ідентифікує себе з росіянами. Західна Україна ніколи не вважала так званих москалів братнім народом. Навіть у нас в збірній є хлопці звідусіль, це та ж модель України. Просто так склалося історично, весь конфлікт в тому, що два абсолютно різних типи людей з різним мисленням об'єдналися в одну країну. Через це виникають такі ось речі. А то, що йдеться з приводу фашизму, бандерівців, - все це політичні речі. А насправді кожна людина хоче жити нормально. Я не повірю, що хтось дійсно у нас за фашизм був. Ясна річ, є такі... І в Росії їх вистачає, і в Європі - вони скрізь є. Але ми говоримо про більшість. Хтось живе з образою на Радянський Союз. Звичайно, якщо були вбиті їхні предки, дідусь, бабуся були розстріляні радянською владою або загинули під час Голодомору, вони налаштовані вороже до Росії. Адже вони ототожнюють її з цієї радянською владою. Ось на цьому політики спритно зіштовхують лобами ці дві етнічні групи або як їх правильно назвати.
Про те, чому в Україні не так, як в Європі
Ми хочемо жити в Європі, але при цьому нічого не робити. А в Європі запорука успіху - це працездатність і працьовитість. Наприклад, еталоном Європи називаємо Німеччину, так? Найбагатша з європейських країн. Вони напруженно працюють, щоб бути найбагатшими. А в нас люди ледачі, вони не хочуть нічого робити, хочуть просто добре жити. Такого не буває. Щоб добре жити, треба докласти максимум зусиль. Простий приклад: я виступаю за німецький клуб, там у мене є менеджер. Крім того, що він є менеджером, він працює ще на одній роботі. Їм навіть в робочий час заборонено говорити по телефону. Я не знав, дзвонив йому, а потім тільки дізнався, чому він не відповідав. А в нас? Приходиш у якусь установу, особливо якщо ця установа державна, поки працівниця не договорить зі своєю подругою по телефону, вона тебе навіть слухати не буде. Ось і вся різниця. Потрібно починати з себе і не особливо розраховувати на цю державу. Самому бути прикладом, показувати, що навіть в такій державі, якщо ти працездатна, не дурна людина, ти можеш досягти високих результатів.
Про головну проблему України
Я часто їжджу на змагання зі збірною України - ось ця злодійкуватість спостерігається в багатьох людей. І без різниці, Західна Україна або Східна. Одні інших звинувачують, мовляв, ті хапуги, а ці чесні, а насправді все хороші. Десь щось не так лежить - треба взяти, когось обдурити... Це дуже нам притаманне. І якщо навіть поміняємо верхівку, все це залишиться. Небажання працювати, а отримати все на шару.
Ці моменти і формують те життя, яке ми зараз маємо. Кожен приходить, дориваються до цього корита, в нього завдання набрати якомога більше за обмежений період часу. Цим вони і займаються, вони забезпечують життя собі, своїм дітям, онукам. А те, що навколо страждає багатомільйонна нація, - нікого не цікавить. Постав зараз інших людей, швидше за все, буде те ж саме. Свідомість така. Для цього, на мою думку, знадобиться зміна цілого покоління. Ось молоде покоління, мого віку, вже більш прогресивне. Є дуже багато успішних хлопців, які працюють чесно, просто держава цьому не сприяє, а навпаки, ставить їм палки в колеса. Зі зміною покоління і прийдуть ці зміни в нашому житті, в житті нашої країни. Коли це буде? Чи застанемо ми це? Будьмо оптимістами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кличко подарував Верняєву з Беленюком земельні ділянки, Різатдіновій - квартиру
5 
4166
Коментарі
54