Володар "Золотого м'яча" виграв президентські вибори

Журнал "Франс Футбол" вирішив не присуджувати цього року "Золотий м'яч" – нагороду найкращому футболісту Європи. Ініціатори вважають, що через пандемію коронавірусу не всі гравці були в рівних умовах.

Згадуємо переможців попередніх років. У 1995 році нагороду виборов ліберієць Джордж Веа.

Джордж Веа зробив велику кар'єру, на початку якої ставив за мету - прогодувати сім'ю. Відповідальність перед рідними людьми привела ліберійця до "Золотого м'яча". Але на футбольних перемогах він не зупинився і пішов далі, вигравши президентські вибори у своїй країні. Як політик, Веа поки не досяг успіху, але його авторитет, зароблений в командах Франції та Італії, допомагає триматися на посаді.

У родині Джорджа Веа було 15 братів і сестер. Ясна річ, що ні про яке виховання зовсім не йшлося. Веа жив настільки бідно, що навіть після переходу в "Мілан" продовжував спати на підлозі без матраца. Гроші відразу стали для футболіста головним стимулом у житті. Навіть у дворі Веа грав, якщо на кону стояла якась сума. Починав Джордж виступати на воротарській позиції, але потім вирішив, що в атаці йому буде зручніше. Першим клубом Веа став ліберійський "Янг Сюрвайверс", що в перекладі означає "Юнь, що вижила". Назва чудово підходила для визначення всього дитинства гравця.

 

Підтягнувши свій рівень в "Янг Сюрвайверс", Веа махнув в сильніший клуб, що спонсорувався шахтарським підприємством. Погравши там трохи більше року, Джордж отримав пропозиції від 2 найсильніших ліберійських клубів - "Майті Баролле" і "Інвінсібл Ілевен". Спочатку Веа вибрав "Майті Баролле", але коли через 2 матчі конкуренти запропонували набагато більшу зарплату, нападник відправився в "Інвінсібл Ілевен", в якому став чемпіоном і кращим бомбардиром.

Наступний переїзд в Камерун виглядав як акт жадібності Джорджа Веа. Але якщо згадувати умови життя сім'ї футболіста, то ні про яке засудження не може бути мови. Однак у камерунському клубі "Тоннер" вважали зовсім по-іншому. Коли Веа прилетів в Камерун, він різко передумав і відправився в Кот-д `Івуар, де команда" Африка Спортс "запропонувала йому більш вигідні умови. "Тоннер" не хотів здаватися і в суді відстояв право на Веа, який швиденько привів команду до чемпіонства та зібрав речі для переїзду в "Монако".

Арсен Венгер, який працював тоді в "Монако", після перших тренувань назвав Веа феноменальним гравцем. Але в інших футболістів думка різко відрізнялося від венгеровської. Ніхто не розумів, як грати з Веа, який не міг віддати точний пас. Венгеру довелося додатково займатися з ліберійцем після основних занять. Нападник згадував, що під час процвітання расизму в Європі Венгер продемонстрував неймовірно тепле ставлення до нього. Коли основний форвард "Монако" Марк Хейтлі отримав травму, то Веа зайняв його місце в складі і забив приголомшливий гол в ворота "Валюра", пробігши з м'ячем майже 50 метрів. Більше питань ні до нього, ні до Венгера не було.

Зарплата в "Монако" дозволила Веа купити 2 квартири в Нью-Йорку і перевезти до себе друзів і родичів. Останнє, скоріше, було вимушеним заходом, тому що в Ліберії тривала громадянська війна. За перший сезон Веа забив 16 голів, а в другому через часті травми відзначався рідше, але все одно вперше в кар'єрі його визнали найкращим футболістом Африки. З першою особистою нагородою він покинув "Монако" заради ПСЖ.

ПСЖ хотів придбати Христо Стоїчкова, але з "Барселоною" домовитися не вдалося. У підсумку, паризький клуб продовжив пошуки і знайшов варіант, що влаштовує його і по зарплаті, і по якості гри, в "Монако". Головний тренер ПСЖ Артур Жорже поставив Веа в атаку разом з Давидом Жінола, створивши забійний дует чемпіонату Франції. Хлопці ідеально взаємодіяли на полі. Жінола робив паси, які Веа перетворював в голи. Але за межами поля вони ніколи не спілкувалися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Христо Стоїчкова пожиттєво дискваліфікували в 19 років

Граючи за ПСЖ, Веа допомагав бездомним в Ліберії, відправляючи комплекти зі спортивною формою в країну. Він не викидав їжу, виносячи підноси з роздягалень. З Жорже відносини нападника були не найкращими. В одному з матчів тренер поставив Веа до складу, не дивлячись на температуру. Це викликало гнів з боку ліберійця. Тренер вважав, що нападник погано впливає на команду. У підсумку, до закінчення сезону Веа підписав контракт з "Міланом", з яким ПСЖ зустрівся в півфіналі Ліги чемпіонів. У протистоянні з "россонері" Веа не забив жодного гола. Фанати вважали, що нападник спеціально поводився пасивно на поле. Вболівальників підтримали і багато партнерів Веа.

На відміну від Давида Жінола, в "Мілані" у Веа знайшовся не тільки ідеальний партнер на полі, але і хороший друг. Марко Сімоне жив в Італії один, тому запросив ліберійця на перший час оселитися у нього. Вони швидко знайшли спільну мову. Сімоне допомагав Веа адаптуватися в новій країні, тому що на полі у ​​нападника спочатку виникли проблеми. Фабіо Капелло був ним не задоволений, не розумів гру Веа і Сильвіо Берлусконі, який був великим шанувальником Марко ван Бастена.

 

Поступово всі італійські клуби зрозуміли, чого чекати від трійки Веа-Савічевіч-Баджо. А грою ліберійського нападника захоплювалася вся Європа. В кінці 1995 року в редакції France Football вирішили, що в голосуванні за найкращого гравця можуть брати участь не тільки європейські футболісти. У підсумку, основними претендентами на "Золотий м'яч" стали Юрген Клінсманн і Джордж Веа, і ліберійський нападник випередив німця на 36 голосів. На врученні Джордж Веа запросив на сцену Арсена Венгера і віддав йому "Золотий м'яч". Це був знак великої поваги до французького фахівця.

У вересні 1996 року Веа забив фантастичний гол у ворота "Верони". Нападник пробіг з м'ячем через все поле і закінчив атаку точним ударом в кут. За цей шедевр Веа дякував головного тренера Оскара Табареса. Фахівця звільнять, коли "Мілан" не вийде в Лігу чемпіонів. А Веа в матчі кваліфікації з "Порту" зламає ніс захиснику Жорже Кошта, який, на думку нападника, дозволив собі расистські образи.

Новий головний тренер Альберто Дзаккероні не бачив Веа в основному складі. Нападник попросив відпустити його в "Рому", в якій працював Фабіо Капелло, але "Мілан" не хотів посилювати конкурента. Після трансферів Андрія Шевченка і Хосе Марі тримати Веа в складі не було сенсу. Він відправився в оренду в "Челсі". Лондонський клуб за контрактом повинен був платити половину величезної зарплати гравця. З "Челсі" він виграв Кубок Англії, а потім перебрався в "Манчестер Сіті". Через 7 матчів Веа відсторонили від команди. Нападник заявив, що клуб просто скористався його популярністю, а він повірив в обіцянки з величезним заробітком. Завершував кар'єру форвард у французькому "Марселі", з яким великий, у всіх сенсах, гравець вів боротьбу за виживання.

Виступаючи за "Мілан", Веа разом з Сімоне закохався в баскетбол. Джордж часто мотався в Нью-Йорк, де жила сім'я, і ​​де потім з'явився перший бізнес. Веа відкрив мережу фастфудів. Одночасно з бізнесом Джордж став послом ЮНІСЕФ. Він пропагував вакцинацію в Ліберії, допомагав в реабілітації дітей, які постраждали через громадянську війну. У 2004 році Веа заснував свою партію, яка підтримала його рішення балотуватися в президенти. Веа вийшов у другий тур, де програв Еллен Джонсон-Серліф, яка стала першою жінкою президентом Ліберії.

"Я заслужено програв, адже я не закінчив школу, а моя суперниця вчилася в Гарварді і займала керівні посади в ООН, - сказав він. - Мені залишається лише прийняти поразку і почати старанно вчитися".

 

У 2017 році президента повноваження закінчилися - після двох термінів Джонсон-Серліф не змогла балотуватися знову. За 12 років Веа отримав освіту в університеті Майамі і повернувся на батьківщину ще раз, щоб продовжити кар'єру політика. У 2014 він був обраний у Сенат, обійшовши сина Джонсон-Серліф.

Населення країни так і не побачило змін на краще. Рейтинг президента падав - вона не могла зупинити громадянські війни, не стала на заваді масової записи молодого населення в екстремістські організації, нічого не змогла зробити з лихоманкою Ебола. Тоді прийшов на допомогу Веа, який організував збір коштів для постраждалих від епідемії африканських країн. Ще гірша ситуація стала після падіння цін на залізну руду, яку Ліберія активно експортує. Економіка країни обвалилася остаточно. Цій країні потрібен був свій герой. І вона вибрала Веа.

У січні 2018 року Веа вступив на посаду президента Ліберії. Колишній нападник анонсував боротьбу з корупцією, економічні перетворення і реформи освіти. Але через півтора року фінансова ситуація в країні тільки погіршилася. Щоб заспокоїти жителів, Веа анонсував нові заходи по виходу з соціально-економічної кризи.

×