В Києві 14 листопада прощалися з легендарним півзахисником київського "Динамо" Віктором Серебряниковим. Ветеран біло-синіх помер 12 листопада на 75-му році життя.
Віктор Серебряников п'ять разів із "Динамо" ставав чемпіоном Радянського Союзу, тричі брав участь на чемпіонатах світу у складі збірної СРСР. Автор унікального штрафного удару під назвою "дуга Серебряникова": м'яч, огинаючи стінку, одночасно йшов у ворота зверху вниз.
Церемонія пройшла на стадіоні "Динамо" ім. В. Лобановського.
Труна з тілом покійного стоїть посередині одного з залів стадіонного комплексу. Поруч сидять рідні і близькі покійного. Всього в залі близько 40 осіб. Близько труни стоїть пульт з портретом Серебряникова часів гравця, в кутку - траурна стрічка. По інший бік - приспущений динамівський прапор, теж з чорною стрічкою.
Уздовж стіни стоять вінки - від президента "Динамо" Ігоря Суркіса, віце-президента УЄФА Григорія Суркіса, сім'ї Суркіс, колективу київського "Динамо", Федерації футболу України, запорізького "Металурга", звідки в 1959 році Серебряников перейшов у "Динамо". З синьо-жовтою стрічкою - вінок від Федерації футболу Києва.
Попрощатися з Віктором Серебряникову прийшли ветерани "Динамо" різних років - Йожеф Сабо, Володимир Мунтян, Стефан Решко, Володимир Веремєєв, Леонід Буряк, Олексій Михайличенко, Сергій Коновалов, Юрій Дмитрулін, інші. Кілька хвилин стоїть біля труни Андрій Біба - капітан і партнер Серебряникова по легендарному "Динамо" 1961 року. Тоді кияни вперше в своїй історії і першими з немосковських команд стали чемпіонами СРСР.
З букетом жовтих троянд прийшов попрощатися з легендою нинішній тренер киян Сергій Ребров. Від "Динамо" попрощатися прибули віце-президент Олексій Семененко і трохи пізніше сам Ігор Суркіс.
"За життя це була скромна людина. Я з ним колись розмовляв, він каже: "От не дано мені стати тренером, я і не намагався". Тим не менш, він завжди був поруч. Дуже шкода втрачати таку людину, він був душею всіх поколінь, - каже Ігор Михайлович. - Несподівано пішов. Вранці встав, все було нормально. Потім дружина зателефонувала Мунтяну і каже, що все, Віктора Петровича не стало. Те, що його свого часу запросили до збірної СРСР... Знаєте, він був настільки майстровитішим, професійнішим, сильнішим за інших гравців, що не запросити його до збірної, при всіх нюансах тодішніх відносин Києва та Москви було б злочином."
Церемонія прощання завершилася колом пошани стадіоном "Динамо".
Поховали Віктора Серебряникова на міському кладовищі "Берківці".
5 
1
Коментарі