Лобановський тричі створював диво-команди

Сьогодні Валерію Лобановському виповнилося би 82 роки.

Валерій Лобановський є найуспішнішим українським тренером. Однак і в його біографії траплялися невдачі, після яких він працював із ще більшим завзяттям

Найбільшим розчаруванням став сезон 1976 року. Після виграшу Кубка кубків і Суперкубка "Динамо" несподівано посипалося. Було програно майже виграний чвертьфінал Кубку чемпіонів 1975-76 французькому "Сент-Етьєну" – 2:0 і 0:3. Збірна СРСР віддала путівку в фінальну частину чемпіонату Європи збірній Чехословаччини – 0:2 і 1:1. Ставку було зроблено на Олімпійські ігри в Монреалі, але й там сталося фіаско – програш у півфіналі НДР і лише третє підсумкове місце. Закінчилося все бунтом команди в липні 1976 року й відставкою Олега Базилевича.

Лобановський разом із Базилевичем увірували в свою тренувальну програму й не врахували моральну виснаженість гравців. Емоцій на третій вдалий сезон у гравців не вистачило. Їм було далеко в плані професійності до тренерів "Динамо".

Валерій Васильович швидко розібрався в причинах і вже навесні 1977 року "Динамо" грало в першому в історії півфіналі Кубка чемпіонів. Однак потенціал старої команди було вичерпано. Тренер взявся за побудову нової. Були локальні успіхи (два чемпіонські звання 1980-81 років), але в єврокубках "Динамо" незмінно провалювалося.

1983-го з команди пішов тренер Валерій Лобановський. Йому доручили очолити збірну СРСР. За нового тренера Юрія Морозова динамівці скотилися із 2 місця, яке вони посіли 1982-го, аж до 7 1983-го.

Наступного року Морозова звільнили. Повернувся Лобановський, якого зі скандалом вигнали зі збірної після поразки від Португалії в Порту– 0:1. Байдуже, що гол Португалії було забито з пенальті, якого не було.

Однак повернення Лобановського жодних дивідентів "Динамо" не принесло. Кияни грали дуже нестабільно і посіли лише 10 місце. При цьому підопічні Лобановського у сезоні 1984-го двічі поступилися заклятому ворогу – "Спартаку".

Попри провал, Лобановський залишився в команді. Взимку 1985-го він озвучив мету на сезон – завершити сезон у трійці призерів і дійти до фіналу Кубка СРСР.

Однак навесні 1985-го вся радянська преса тільки й писала про "Динамо". Після 10 турів кияни мали 7 перемог, 2 нічиї та поразку від "Торпедо" й лідирувало у чемпіонаті із 16 балами. "Спартак" зіграв на матч більше і мав ті самі 16 очок. Зустріч лідерів мала розставити всі точки над "і".

Кияни відкрили рахунок вже на 12 хв. Блохін запустив правим флангом дебютанта команди Яремчука, той прострілив на лінію штрафного майданчика, а Ігор Бєланов сходу загнав його під поперечину. Воротар москвичів Рінат Дасаєв ледь устиг підняти руки.

У другій половині гри перевага киян стала ще більшою. Після подачі Анатолія Дем'яненка зі штрафного Бєланов на мить випередив опікуна Геннадія Морозова і невідпорно пробив головою – 2:0. Це був 2-тисячний м'яч "Динамо" у чемпіонатах СРСР.

"Після рахунку 0:2 відігруватися вже було некоректно", – підсумував матч тренер москвичів Костянтин Бєсков.

"У тій грі я зрозумів, що цьогоріч "Динамо" буде чемпіоном", – згадував згодом кращий гравець "Спартака" тих часів Федір Черенков.

Нова команда знову виграла Кубок кубків і знову дійшла до півфіналу Кубка чемпіонів. Але за два роки історія повторилася – у 1987 було програно все, окрім Кубка СРСР.

Третю й останню диво-команду Валерій Васильович створив у 1997 році. Гравці, які не вірили у власні сили після поразок від австрійського "Рапіда" та швейцарського "Ксамакса", вже за рік змогли перемагати "Барселону" та "Реал" і лише диво не дозволило тій команді виграти Лігу чемпіонів. Кияни мали чи не найбільшу пресу в Європі, а лідер тієї команди Андрій Шевченко згодом виграє "Золотий м'яч", як це робили його колеги Олег Блохін та Ігор Бєланов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Шевченко випав повністю. Абсолютно!" - Лобановський розкритикував зіркового форварда у перерві матчу

×