Ерік Барнек, 25 років, та 29-річний Ерік Андерсон зі шведського міста Гетеборг гуляють на Майдані біля будинку профспілок. У Андерсона вся спина в татуюваннях. Він охоче дає себе фотографувати. Поки фотографуємо спину, знімає штани. Показує, що на попі теж татуювання.
"Він не знає англійської. Давайте я вам все розкажу за нього, - посміхається Ерік Барнек. - Дуже важко знайти що-небудь у Києві. Все українською, ніякої англійської. Ми нарешті купили карту. Не розбираємо українських слів, тому весь час питаємо, як потрапити до стадіону чи до іншого місця", - під час розмови розмахує руками.
Каже, що живуть у наметовому містечку біля Дніпра.
"На жаль, ми досі не маємо гарячої води. Нам обіцяють її пізніше. Те ж саме з електрикою.
Їмо тут лише у Макдональдсі. Це безпечніше. Не те, щоб ми боялися отруїтися, але наші шлунки можуть не витримати вашої їжі, - тре живіт. - Коли виїжджали до України, то знали тільки про вашого Шевченка. Нас попереджали перед приїздом в Україну, що тут небезпечно. Кримінал, проблеми із поліцією. Що поліцейські можуть вимагати від нас хабарів, заберуть всі наші гроші. Але ми тільки раз посварились з українськими фанами".
Дві шведки Гюндел Лінстрон, 50 років, та 65-річна Гунілла Ульстрон стоять на площі біля Софійського собору. Туристки поселились у готелі "Либідь". Розглядають мапу Києва. Приїхали в день матчу "Україна-Швеція".
"Той вечір був дуже сумний, - Гюндел у довгій сірій сукні. Виголена налисо голова блищить на сонці. Макіяжу на обличчі майже немає, тільки намальовані чорним олівцем брови. - Не знаємо скільки коштував готель окремо, тому що ми платили шведському туроператору за цілий тур. У нього входив переліт, трансфер, поселення, проживання до суботи, та два квитки на матч. Все обійшлось у дев'ять тисяч шведських крон з людини — це 10 тис. грн".
Гунілла каже, що гроші перед поїздкою міняла у Швеції, в банку.
"Ми не боялися високого курсу в Україні, але це дуже зручно приїздити у країну із її національною валютою", - уточнює. Вона у білій майці та червоній спідниці. На плечі бежева сумка.
В руках обидві тримають "Моршинську" негазовану. Перехожі, яких не багато, зупиняють свої погляди на жінках. Посміхаються.
"Для мене поміняти гроші було складно, тому що я живу ближче до півночі Швеції. Там не було української валюти. Довелося їхати міняти гроші у Стокгольмі, - додає Гюндел. - Пробували українські закуски в готелі. На тарілках було багато шматків м'яса, риби, сиру і овочів.
"Багато читали про Україну в інтернеті до того, як сюди приїхати. Про культуру, церкви, музеї. Читала про шведську принцесу Хельгу, яка була заміжня за українцем у 10 -11 сторіччі. Також я читала про Майдан Незалежності. У шведських газетах писали про Юлію Тимошенко, що вона у в'язниці і лікарні, - поправляє окуляри Гунілла. - Маю привезти щось своїм онукам, гадаю, що це можуть бути оті дерев'яні ляльки, які вкладаються одна в одну, - показує на матрьошки. - Я знаю, що це російська забавка. Але не знаю, що привести українського".
Жінки читали у шведській пресі, що у тиждень протягом футбольних матчів все набагато дорожче, ніж звичайно.
"Навіть чули, що для шведів все продають дорожче, ніж для українців. Не знаємо, чи це правда, - уточнює Гунілла. - Ми футбольні фани та члени Шведської футбольної федерації. Разом їздимо на чемпіонати для леді з футболу. Минулого року відвідували Дюссельдорф. Були у Зальцбурзі, Австрія, на чемпіонаті Євро". Жінки просять показати їм на мапі, де можна пообідати салатами з овочів.
3 
1
Коментарі
30