Місто Жиліна, як і більшість інших словацьких міст, дуже нагадує міста українського Закарпаття – австрійська архітектура центральних кварталів, оточена потворними багатоповерхівками часів соціалізму. З тих часів словаки зі свого боку як могли облагородили свої "хрущовки", а закарпатці, залишивши свої "хрущовки" руйнуватися, "прикрасили" свої міста розцяцькованими церквами рязанського зразка.
Із футболом між нами усе теж досить схоже. Чемпіонат Словаччини не збирає аншлагів на невеличких стадіонах, а місцеві уболівальники в основному дивляться по телевізору "великі" чемпіонати, де виступають кілька їхніх футболістів. Як і у нас, у Словаччині на футбол народ масово приходить лише у виключних випадках – або коли їхній клуб зустрічається із знаменитою іноземною командою, або коли грає національна збірна.
У згаданій Жиліні більш-менш сучасний стадіон на одинадцять тисяч місць збудували не через те, що іще менші старі трибуни були постійно переповнені, а тому що стадіон слід було привести до вимог УЄФА.
Сьогоднішній ажіотаж перед грою Словаччина – Україна нагадує мені ажіотаж в українському райцентрі, куди на кубковий матч має приїхати "Дніпро", "Шахтар" чи "Динамо". На такий футбол йдуть навіть ті, хто ніколи на футболі не був, а місцеві гравці за таких умов готові перевершити самих себе.
Щось подібне сталося у Жиліні рік тому, коли словацька національна команда обіграла іспанську у відборі до Євро-2016, після чого майже на рік несподівано для усіх, і насамперед для себе, стала лідером відбірної групи. Усе стало на місця минулої суботи, коли іспанці поставилися до словаків серйозно і легко обіграли їх вдома, не особливо зопрівши.
Українці, звісно, не іспанці, але й нашим гравцям слід усвідомити, що колишні "лідери групи" в особі команди Словаччини – це лише група досить посередніх футболістів, які, отримавши несподіваний шанс потрапити на чемпіонат Європи, віддають усі сили, аби цей шанс використати. Так само на їхньому місці би діяли і білоруси, і македонці, якби такий шанс випав їм.
Нашим тренерам та футболістам не випадає говорити про те, що кваліфікація збірної України очевидно вища за кваліфікацію збірної Словаччини, і тому словаків слід спокійно перемагати на виїзді за рахунок класу, подібно до того, як команда вищої ліги виграє у команди ліги нижчої у виїзному кубковому матчі. Наші футболісти не мають про це говорити вголос – вони мають це усвідомлювати, аби вийшовши на поле, спокійно і без метушні довести свою перевагу. На мою особисту думку, українці у грі із словаками можуть програти лише самі собі, як вони зробили це у торішньому матчі в Києві. Сподіваюся, що і нашим тренерам, і нашим гравцям вистачить спокою, аби не програти собі ще раз.
3 
4166
Коментарі
1