Проблем у національної збірної України перед стиковими матчами зі Словенією достатньо. Але ми не перестаємо вірити в успіх. Тим більше, коли в команди є такі вболівальниці, як Вікторія Петрович.
Вікторія - доцент кафедри спортивно-масової та туристичної роботи інституту фізкультури і здоров'я Східноєвропейського національного університету ім. Л. Українки міста Луцька. А футбол знає не з чуток: вже не перший рік дівчина працює фітнес-тренером в рідному ФК "Волинь".
- Якби в шкільному віці мені сказали, що буду тісно пов'язана з футболом, я б розсміялася, - каже Вікторія. - Але доля звела мене з цим видом спорту і я дуже рада. А потрапила в футбол завдяки Віталію Кварцяному (головний тренер "Волині" - ред.). 12 років тому він запросив мене провести заняття з фітнесу для команди. З цього все й почалося.
На перших тренуваннях хвилювалася страшенно. Не вірилося, що переді мною футболісти: за антропометричними даними вони більше були схожі на баскетболістів. Я стала цікавитися специфікою футболу, адже провести грамотне і якісне заняття без розуміння всіх тонкощів і особливостей цього виду неможливо. Мені стало цікаво дивитися футбол, вболівати за "Волинь". Тоді ж більше почала цікавитися долею збірної. До цього теж вболівала за синьо-жовтих, але було це, скоріше, на любительському, віддаленому рівні.
Виділяти когось з футболістів не хочу. Кожен гравець збірної - особистість настільки багатогранна, цікава у психологічному, фізичному і технічному плані, що їхня взаємодія у тренувальному та ігровому процесі робить збірну згуртованою і сильною командою. При цьому, безумовно, є гравці, яких важко замінити.
Чи розчарувалася в футболістах, близько спілкуючись з ними? Скоріше навпаки. Приміром, працюючи в клубі, відкрила для себе, що вони - люди дуже веселі. Під час тренувань, коли важко фізично, гумор підтримує, додає сил та енергії. Жартують завжди, скрізь і всюди. На тренуваннях з аеробіки, які вони "дуже люблять", хлопці в такт музиці в один голос голосно підспівують під знайомі мелодії і фрази. Це весело. Були й такі, які перший час навіть намагалися позагравати прямо на заняттях. Але швидко зрозуміли, що це марно: після моїх навантажень сил не залишалося навіть на розмови. Той самий Євген Хачеріді: як не намагався сховатися в останньому ряду, а все одно опинявся в першому і відпрацьовував нарівні з усіма. Тим більше, на заняттях завжди присутній Віталій Кварцяний. А від його пильного ока не сховаєшся.
Також хлопці дуже уважні. Вдома на шафі стоїть плюшевий заєць і нагадує мені про те, що в Луцьку розпочався український етап кар'єри Марко Девіч: він мені його на 8 березня подарував.
Чи доводиться сперечатися з тренерами і гравцями про матчі збірної? Скоріше не сперечатися, а обговорювати. Найчастіше розмови проходять в оцінці якихось дій, конкретних моментів. Футболісти уявляють, як би вони вчинили в тій чи іншій ситуації. Всі переживають, адже кожен з гравців хотів би захищати честь своєї країни. Стосовно жіночих команд (Вікторію регулярно запрошують працювати на матчах національної жіночої збірної України – ред.), то всі дівчатка пильно стежать за іграми чоловіків. Кожна намагається взяти для себе з гри хлопців щось позитивне. А без бурхливого обговорення не обійтися, адже дівчата за природою більш емоційні.
Чи мрію про виклик до чоловічої збірної? Це навіть не обговорюється. Думаю, немає людей, пов'язаних із футболом, хто не мріяв би попрацювати зі збірною. А переживати і вболівати за нашу команду буду завжди, де б не була.
2 
4166
Коментарі