Григорій Федотов забив сотий м'яч

5 серпня 1948 року в Мінську нападник ЦДКА Григорій Федотов послав у ворота місцевого "Динамо" свій сотий м'яч у чемпіонатах СРСР. І тільки в 1967 році, через десять років після смерті знаменитого бомбардира, з ініціативи тижневика "Футбол-Хокей" і відомого спортивного журналіста Костянтина Єсеніна був створений "Клуб Григорія Федотова", куди брали вітчизняних футболістів, які забили не менше 100 голів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Блохін потрапив у топ-100 найкращих футболістів в історії

Різкий, дивно стрибучий, форвард, що переважав суперника своєю міццю, умів завдати удару з будь-якого положення, початківець-форвард буквально полонив уболівальників. Уже в більш пізні роки, коли великого футболіста не стало, партнери Федотова по ЦДКА згадували, що Григорій Іванович не обмежувався загальними тренуваннями. Він залишався після занять і пропонував пацанам, що спеціально збиралися подивитися на знаменитість, накидати йому м'яч руками, а сам при це намагався направити його зльоту точно в ціль. Потім він збирав ватагу підлітків і поодинці обігравав їх, в кінці свого розвеселого дриблінгу забиваючи роки з найбільш незручних положень.

Після того, як "Металург" завдяки високій результативності свого нового форварда буквально за один сезон з другого ешелону чемпіонату СРСР вийшов у вищу лігу, Федотова запримітили гранди радянського футболу, і вже незабаром він надів футболку ЦДКА. З приходом Григорія армійська лінія атаки стала однією з найсильніших в країні, а після війни - абсолютно найсильнішою. Перемоги - 7:0, 7:1, 6:0, 5:1, 4:2, 6:2 - в матчах за участю "червоно-синіх" стали цілком звичною справою. Середня ж результативність армійського клубу зразка 1945 року порівняно з 1938 роком збільшилася майже вчетверо. Завдяки голам Федотова, в перший же сезон його перебування в ЦДКА армійський клуб перемістився з дев'ятого місця на друге.

У своїй книзі "Зірки великого футболу" один з "батьків" російського футболу Микола Старостін писав про Федотова: "Навіть не хочеться називати те, що він робив, службовими словами: дриблінг, фінти, навіс, простріл, удар. Тоді щось зникне. Вірно, все це він робив, але настільки по-своєму, не завчено, а по-федотовські, ніби показував нам всім, як ще можна грати в футбол. Все, чого стосувалася велика федотовська нога, виглядало зовсім не так, як ми звикли бачити. Сильно пущений їм м'яч чомусь м'яко і зручно знижувався прямо під удар партнеру. Воротар на місці, а м'яч після дотику Федотова його таємниче огинає і лягає в сітку. Йому б належало бігти вліво - там вільно, а він ріже кут, зближується із захисником, і, ніби не помічаючи його, прокидає м'яч вперед, і продовжує біг, ухилившись від зіткнення, і б'є, майже вже падаючи, в дальній кут. М'яч летить до нього, він схиляється майже до трави і б'є підйомом ноги у верхній кут. Федотов на поле, і ти задивляєшся зачарований, і за рахунком матчу не стежиш, чекаєш, коли ж знову він зустрінеться з м'ячем і щось ще небачене втне.

Ідея дати клубу бомбардирів ім'я Григорія Федотова прийшла практично відразу, як тільки відомий історіограф вітчизняного футболу Костянтин Єсенін владнали восени 1967 року приніс головному редактору журналу "Футбол-Хокей" Льву Філатову список з одинадцяти гравців, які забили в чемпіонатах СРСР не менше 100 голів. Правда, в редколегії резонно порахували, що голи, забиті в матчах за збірну або в єврокубках, нітрохи не менш важливі, і список підкоригували до "нещасливих" тринадцяти футболістів. Так 26 листопада 1967 року і народився Клуб імені Григорія Федотова.

Сам "винуватець торжества" всього через рік після забитого ним сотого гола в Мінську, ставши найкращим бомбардиром чемпіонату СРСР сезону-1949 і не в силах далі боротися з фронтовими ранами, повісив бутси на цвях і перейшов на тренерську роботу. У тому ж році його партнер по нападу Бобров поступився наполегливим проханням генерала Василя Сталіна і пішов в команду ВВС. Той чемпіонат ЦДКА, лідер радянського футболу, закінчив на другому місці. Григорій Федотов помер 8 грудня 1957 року.

×