Писати про Лондон – справа невдячна. Занадто багато геніальних людей робили це раніше. Зокрема, тих, хто прибував до міста з-за кордону і вирушав добре відомим гостьовим маршрутом. Тому писати можу лише про футбольні враження – у будь-якому місті, тому що усюди, куди доводиться приїжджати, обов'язково шукаю стадіон. Тому що саме стадіон, як на мене, найкраще може розповісти про людей, які живуть довкіл.
Історичний центр Лондона має лише один стадіон. Той самий, де сьогодні ввечері гратимуть у Лізі чемпіонів "Челсі" та "Динамо". Усі інші футбольні арени столиці Великобританії знаходяться дуже далеко від усім відомих архітектурних памяток. Цей стадіон дивом зберігся на початку 80-х, коли його мали зносити, аби звести більш прибуткову нерухомість. Цім дивом були уболівальники команди "Челсі". Не купка хуліганістих підлітків, як у нас, а десятки тисяч мешканців старого Лондона, серед яких, як ви розумієте, були не останні в Британії люди.
Сьогодні цей багато разів реконструйований сорокатисячник виглядає менш зручним і сучасним, ніж наша "Арена Львів". Та коли львівський стадіон більшу частину року стоїть порожній, заповнюючись людьми раз на один-два місяці, то сині крісла "Стемфорд Бріджа" виглядають ще теплими від уболівальницьких сідниць, які гріють їх щотижня вже скоро як сто сорок років! Звісно, що нинішній стадіон не має зовні майже нічого спільного із тим, що був у дев'ятнадцятому столітті, проте саме місце, де вже друге століття гаряче б'ються серця щирих уболівальників, ніби випромінює із себе оцю футбольну енергію. На цій території у півгектара вирувало стільки емоцій, що кожен, хто потрапляє сюди, стає частиною цієї атмосфери.
Відповідь очевидна – сьогодні переможе той, хто більше відповідатиме ритму серцебиття старого футбольного Лондона. Треба лише потрапити із ним в унісон. Чи можливо це для нинішнього "Динамо". Чому ні?
4 
4166
Коментарі