"Якщо він не заграє, то я вирахую зарплату з ваших грошей" - пішов тренер, який працював з "Реалом" та "Барселоною"

Вчора, 6 квітня, на 72-му році життя помер відомий сербський тренер Радомир Антич. Іншої такої людини світовий футбол не знає. Він тренував всі три іспанських гранда - "Реал", "Барселону" і "Атлетіко".

Людей, які пройшли через усі три організації, можна перерахувати по пальцях. Серед гравців головний приклад такого роду - Бернд Шустер. А серед тренерів? Тільки один. Той самий Радомир Антич, з приводу якого ми так сумуємо сьогодні.

Як футболіст Антич не зробив блискучої кар'єри, хоча на батьківщині, в Югославії його знали, там він 11 років виступав за "Партизан", з яким ставав чемпіоном країни, а в 1977 перейшов в "Фенербахче" - і тут же завоював титул в Туреччині. Але все-таки, на "зірку" він ніяк не тягнув, і в збірну Югославії його призвали тільки один раз. Все, що змушує нас сьогодні говорити про Антіча, він зробив як тренер. Про це пише "Терикон".

Шлях Антича до унікального досягнення був хитромудрий і дуже показовий для югослава - представники цієї країни всіляко допомагали один одному і намагалися витягнути на пристойну західну роботу. В Іспанію Антич потрапив завдяки співвітчизнику Вуядіну Бошкову, який в той час (кінець 80-х) успішно тренував "Сампдорію", а до того багато працював на Піренеях. У тому числі - в "Сарагосі", де його пам'ятали і шанували. І коли в 1988 там постало питання про заміну головного тренера, Бошков звернув увагу клубу на молодого сербського фахівця, який кілька років працював асистентом в "Партизані". Для "Сарагоси" Антич не був чужою людиною - в кінці 70-х він грав тут 2 сезони, причому один з них - під керівництвом Бошкова. Загалом, все склалося одне до одного - і Антич отримав роботу в Прімері.

Нічого надприродного він спочатку не показав. При ньому, як і без нього, "Сарагоса" баражувати поблизу від зони вильоту, не демонструючи якісного поліпшення. Але в другому колі чемпіонату сталося чудесне перетворення. Команда зі збірниками Хуаном Сеньйором і Мігелем Пардесією, молодими Франсіско Вільярроєю і Хуаном Віскаіно, а також незабутнім Хосе Луїсом Чілавертом на воротах почала вигравати матч за матчем, підкорюючи в таблиці сходинку за сходинкою. І в підсумку, видала унікальну у своїй історії 8-матчеву переможну серію, фінішувавши на 5-му місці.

Це дозволяло виступити в Кубку УЄФА, де, втім, "Сарагоса" вилетіла вже на стадії 1/16 фіналу. Та й в чемпіонаті наступного сезону відступила відразу на 4 позиції. Але 8 матчів без втрат - це Іспанія запам'ятала. І Антич отримав сенсаційне запрошення в "Реал".

Для "Реала" це був складний момент. Команда, що 5 разів поспіль вигравала Ла Лігу, йшла на 7-му місці в Прімері і тільки-но вилетіла з Кубка чемпіонів, принизливо програвши вдома московському "Спартаку". Полетіла голова великого Альфредо Ді Стефано - він виявився нікчемним тренером. Античу треба було рятувати ситуацію, що він, в принципі, і зробив, піднявши "бланкос" на 3-е місце, завершивши сезон перемогою 1:0 в "Ель класико".

Всім причетним до "Реала" був сенс вірити в Антича, що і відбувалося. Тим більше, склад команди був дуже пристойним, а в міжсезоння він ще більш зміцнився Робертом Просінечкі і Луїсом Енріке. І початок сезону 1991/92 вийшов феноменальним - 5 перемог поспіль! Потім пішли збої, але лідерством команда все одно не поступалася. Після 19 турів "Реал" йшов на першому місці з 7-очковим запасом. Але "медовий місяць" Антича з клубним керівництвом явно вичерпався. У розпал сезону його звільнили, замінивши на голландця Лео Беєнхаккера. В результаті, "Реал" розбазарив перевагу і втратив титул.

Антич міг вважати, що йому просто не дали завоювати чемпіонство, яке, як він відчував, було йому під силу. Що залишалося? Спробувати в іншому місці. Що і було зроблено. Пропрацювавши два з половиною сезони в "Ов'єдо" (з яким двічі піднімався на 9-е місце - межа мрій для цього скромного клубу), підтвердивши тренерський клас, Антич отримав запрошення в "Атлетіко". Це дозволяло йому одним пострілом завалити двох зайців: повернутися на вищий рівень і помститися "Реалу" в його ж лігві.

Антич несподівано заявив, що для досягнення успіху йому необхідний 29-річний серб Милінко Пантич, який животів в більш ніж скромному грецькому "Паніонісі".

- Якщо він не заграє, то я вирахую зарплату з ваших грошей, - попередив Хіль. Але до середини чемпіонату Пантич став зіркою з 10 м'ячами і 20 гольовими передачами. Він же став родоначальником милої традиції "Ателтіко" - букета гвоздик біля кутового прапорця.

28 січня 1996 звичайна вболівальниця "Атлетіко" Маргарита Луенго спілкувалася з друзями в барі неподалік від стадіону - як і завжди перед матчами. Раптом вона помітила на вікні величезний букет гвоздик і крикнула менеджеру: "Друже, дай чотири квітки - ми сьогодні стільки заб'ємо "Атлетіко"! Хтось в натовпі зааплодував, а адміністратор з радістю висмикнув з вази кілька гвоздик.

"Після кожного голу я кидала квітку на поле. Ми виграли 4:1, тому я викинула всі. Два з чотирьох голів "Атлетіко" забив після кутових Пантич. Відтак я кидала гвоздики до прапорця", - згадує Маргарита.

Готуючись до чергового кутового, Пантич недбало кинув квітку, що заважала, кудись убік. Тоді Маргарита надряпала на клаптику паперу маленьке послання ( "Не кидайте так гвоздики, адже вони для вас") і передала його гравцеві через співробітника "Атлетіко".

Отримавши папірець, Пантич так розчулився, що попросив дістати для нього номер домашнього телефону цієї вболівальниці. Через пару днів він правда зателефонував і вибачився. Навіть подарував їй футболку після наступного домашнього матчу.

Відтоді на кожному домашньому матчі "Атлетіко" біля кутового прапорця лежить букет з 24 гвоздик - 12 червоних, 12 білих, всі в клубних кольорах. Цій традиції скоро буде 20 років, і Маргариті давно не треба кидати квіти через огородження. Її шанобливо пускають до поля.

Однак повернемося до першого сезону з "Атлетіко". Помста "Реалу", в даному випадку, була подана як гаряче блюдо. Антич виграв титул уже в першому сезоні - 1995/96. Причому виграв не один титул, а відразу два - крім чемпіонату, переміг ще й у Кубку короля Іспанії, у фіналі взявши гору над "Барселоною" Йохана Кройфа. Ексцентричний президент "Атлетіко" Хесус Хіль був у нестямі від щастя - він чекав цієї події 19 років. Тут же, на радощах, він переуклав контракт з Античем ще на 2 роки. Так довго у Хиля на тренерському містку не залишалася ніхто.

Але більше Антич в "Атлетіко" нічого не добився. У чемпіонаті його команда сповзла на 5-е місце, а потім - і зовсім на 7-е. У Лізі чемпіонів далі чвертьфіналу не просунулася - і хоча поступилася чудовому тоді "Аяксу", кого це хвилювало? Хіля - так точно. І після третього сезону, що завершився поразкою від "Лаціо" в півфіналі Кубка УЄФА, Антича замінили на Арріго Саккі.

Він ще двічі повертався на лавку "матрацників", обидва рази - на кілька місяців, щоб довести команду до кінця сезону після холеричних звільнень найманих за великі гроші тренерів. З напіврозваленими складами нічого добитися було неможливо - але він робив, що міг, і незмінно покращував ситуацію. Йому дякували - і запрошували чергову іноземну зірку. Пора було зав'язувати з цим клубом і цим президентом.

Потім був невдалий піврічний досвід з "Ов'єдо" - і півторарічне мовчання. Нарешті, в кінці січня 2003 року він отримав пропозицію від президента "Барселони" Жоана Гаспарта поправити справи після руйнівного царювання Луї ван Галя. Ситуація була суперечливою. З одного боку, в чемпіонаті Іспанії "Барса" йшла на ганебному 15-му місці - так що завданням Антича була чи не боротьба за виживання. З іншого - "Барса" вийшла у весняну фазу Ліги чемпіонів, і там завдання стояли зовсім інші.

Потішно, що Антич якраз досяг успіху на внутрішньому фронті, і зазнав невдачі на зовнішньому. У чемпіонаті Іспанії його "Барселона" піднялася до 6-го місця, яке дозволяло брати участь в кваліфікації Ліги чемпіонів наступного сезону (на що ніхто вже не сподівався). А ось в Лізі чемпіонів далі чвертьфіналу пройти не вдалося - там каталонці поступилися "Ювентусу" Марчелло Ліппі.

І хоча перед цим "Барса" в чудовому стилі виграла другий груповий турнір (був такий свого часу) з феноменальною перемогою 3:0 над "Інтером", робота Антича не виглядала бездоганною. І новий президент клубу Жоан Лапорта не став продовжувати з ним контракт, вважаючи за краще запросити Франка Райкарда.

Проте, свій глибокий слід у розвитку команди Антич залишив. При ньому заграли в основному складі Віктор Вальдес і Андрес Іньєста. І він прийняв одне дуже важливе рішення - пересунув на позицію під нападниками Хаві, якого ван Галь вперто намагався прив'язати до оборонної лінії. Так що Антич в "Барселоні" - це не якийсь швидкоплинний епізод.

Останнім спалахом таланту Антича стала робота зі збірною Сербії. Він блискуче вивів команду на Кубок світу-2010 з першого місця, але в ПАР провалився. Хоча і переміг Німеччину - 1:0, але примудрився програти Гані - 0:1 і навіть Австралії - 1:2.

Та й, врешті-решт, треба пам'ятати, що таких людей у ​​футболі дійсно більше не було. "Реал", "Атлетіко", "Барса" - послужний список, який майже неможливо повторити, і в який ще складніше повірити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мішель Ідальго зробив збірну Франції великою і пішов у відставку

×