Американського боксера-професіонала Джо Луїса на прізвисько "Коричневий бомбардувальник" чотири рази визнавали "боксером року" за версією американського журналу "Ринг" - у період з 1936 до 1941 років. Шість разів таку честь заслужив тільки Мохаммед Алі. 2003 року це видання, яке ще називають "Біблією боксу", поставило Джо Луїса на перше місце у своєму рейтингу найбільших панчерів всіх часів. Майк Тайсон у цьому списку 16-й, а Леннокс Льюїс – 33-й.
В червні 1936 року на Yankee Stadium в Нью-Йорку, США, виходець із бідної афроамериканської сім'ї зустрівся з екс-чемпіоном світу з Німеччини, улюбленцем Адольфа Гітлера, Максом Шмеллінгом. Шанси оцінювали як 10 до 1 на перемогу американця. Але він сенсаційно програв нокаутом у 12-му раунді. Матч отримав звання "бій року" за версією журналу "Ринг", а Шмеллінг став національним героєм Німеччини.
Через два роки, у червні 1938-го, суперники зійшлись у матчі-реванші на тому ж стадіоні, який мав чималий політичний підтекст, згідно з яким свобода і демократія торжествують над диктатурою. Перед боєм Джо Луїс побував у Білому домі, де президент США Рузвельт надихав його словами: "Джо, для перемоги над Німеччиною нам потрібні такі мускули, як у тебе".
Бій за присутності понад 70 тис. глядачів тривав 124 с. Після трьох нокдаунів рефері зафіксував перемогу технічним нокаутом американця. Цей поєдинок журнал "Ринг" визнав "боєм десятиліття".
Джо Луїс залишив бокс 1951 року після поразки від Роккі Марчіано. На той час його фінансовий стан оцінювали у 4,5 млн дол. Але не мав дару в бізнесі. Гроші швидко розійшлися. Помер Джо Луїс 12 квітня 1981 року в Лас-Вегасі у віці 66 років. Ховали його з військовими почестями, як національного героя. Ніхто не згадував його останніх безрадісних років життя.
2 
4166
Коментарі