26 серпня 1978 року в Москві грався звичайний матч чемпіонату СРСР. Зустрічалися ЦСКА і київське "Динамо". Обидва клуби зірок із неба не хапали. Московські армійці йшли в таблиці шостими, а кияни – сьомими. І кияни, і москвичі мали в активі по 23 бали й відставали від лідера – тбіліського "Динамо" аж на 9 пунктів. Однак на 70-ій хвилині сталася подія, яку досі на теренах СРСР нікому не вдалося повторити.

Весною 1978 року в київському "Динамо" відбувалася зміна поколінь. Впевненіше заграли молоді Безсонов, Бережний, Хапсаліс. Натомість завершували кар'єру прославлені ветерани – володарі Кубка кубків-1975. До того ж, у зв'язку з реконструкцією й підготовкою до Олімпіади Республіканського стадіону та стадіону "Динамо" кияни змушені були проводити домашні матчі у Харкові та Львові.

Ще в 1977 році першим пішов 35-річний воротар Євген Рудаков. Лобановський не зміг йому пробачити гол у півфінальному матчі Кубка чемпіонів проти "Боруссії" Менхенгладбах. Воротар помилився на виході, зіткнувся із своїм захисником Матвієнком, що призвело до голу у ворота киян та вильоту з турніру. Валерій Васильович таких речей не схильний був прощати. У ворота став запрошений із Сімферополя 23-річний Віктор Юрковський. Новачок скористався шансом сповна – у 28 матчах 11 пропущених голів і перше чемпіонство.
Наступного року команду лихоманило. Лобановський експериментував, шукаючи оптимальний склад. До матчу з ЦСКА кияни підійшли маючи 8 перемог, 7 нічиїх і 6 поразок.
"Динамо" відразу затиснуло москвичів на їхній половині поля. На 28-ій хвилині форвард Володимир Онищенко відкрив рахунок.

У другій половині гри ЦСКА посунув уперед. Треба було лише спіймати армійців на контратаці. Але сталося інакше. На 70-ій хвилині півзахисник Олександр Бережний звалив у своєму карному майданчику армійця Анатолія Коробочку. Суддя Іванов із Ленінграда призначив пенальті. Бити визвався Олексій Белєнков. Удар – і голкіпер "Динамо" Віктор Юркоський дістає м'яч у правому куті. Той відскакує в поле. Москвичі кидаються добивати, а кияни – захищати ворота. Виникає купа мала. Знову свисток судді й ще один пенальті. Динамівці протестують, але російські судді невблаганні. Цього разу до точки підходить Назар Петросян. Б'є у протилежний кут, але Юрковський забирає м'яч намертво. Кияни перемагають 1:0.

З того матчу починається вражаюча суперсерія "Динамо", яка налічувала 7 перемог і дві нічиї. З сьомого місця динамівці піднімаються на друге й завойовують срібні медалі. Здавалося, така команда й такий голкіпер приречені на довгі роки співпраці.

Однак зірка Віктора Юрковського згасла так само швидко, як і зійшла. Восени того ж 1978 року "Динамо" знову взяло участь у розіграші Кубка чемпіонів. Ще живі були спогади про півфінал із "Боруссією" й підопічні Лобановського мріяли про фінал. У першому раунді "Динамо" легко розібралося з фінським "Гака" – 1:0 і 3:1. У другому нам знову випали скандинави – шведський "Мальме".

Якби після перших 20 хвилин домашнього харківського матчу хтось сказав, що далі підуть шведи – ніхто би не повірив. За цей час кияни 5 разів виходили сам на сам із голкіпером, але не реалізували жодної спроби. Далі гості трохи призвичаїлися, але все одно відбивалися із останніх сил. Володимир Онищенко навіть забив м'яч, вискочивши з-за спини голкіпера, але арбітри гол скасували. У підсумку – нульова нічия.

Другий матч зіпсував Юрковський. Він помилився на виході й шведи відкрили рахунок на 9-ій хвилині. Згодом на 36-ій подвоїли його. Обидва рази відзначилися 18-річні хлопчаки. "Динамо" відповіло ударом у штангу Блохіна – 2:0 на користь "Мальме". Шведи так розігралися, що дійшли до фіналу, де мінімально поступилися переможцю – "Ноттінгем Форест" – 0:1. Лобановський ж учинив із Юрковським так само, як за півтора роки до цього із Рудаковим. З Одеси запросив голкіпера Юрія Роменського, а Юрковського посадив на лаву. Рік Віктор марно чекав на свій шанс, але у 1980 змушений був повернутися у Сімферополь. Там ще шість сезонів грав за "Таврію", але втратив натхнення. До вищої ліги його ніхто не кликав.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Пахтакор" розбився в небі над Україною

×