Боббі Фішер 20 років не грав у шахи

9 березня 1943 року народився Роберт Фішер – найталановитіша і найзагадковіша фігура в історії шахів. Людина, яка легко виборола звання чемпіона світу й без боротьби віддала його.

Американець Боббі Фішер - не просто 11-й чемпіон світу з шахів. Це людина, що зуміла змінити підхід до цілого виду спорту, видатна особистість, символ холодної війни і американського успіху. 1972 року він став національним героєм в Сполучених Штатах, вигравши свій головний матч в кар'єрі. Однак відтоді Фішер не зіграв жодної офіційної партії, став відлюдником і втратив все, що у нього було. Почався крах легенди 3 квітня 1975. Тоді Роберт Фішер був позбавлений звання чемпіона світу з шахів, пише "Чемпіонат".

Юний Роберт познайомився з шахами в 6 років - його навчила сестра Джоан. І нове захоплення поглинуло його цілком. Він перестав спілкуватися з однолітками, тому що ті не грали в шахи, з тієї ж причини він вважав недоумками всіх учителів в школі за винятком викладача фізкультури - той, на думку Боббі, грав в шахи досить непогано.

Хлопчик відрізнявся чудовою пам'яттю і здатністю до вивчення іноземних мов, а тому вже до 12 років він читав шахову літературу в оригіналі не тільки англійською, але й німецькою, російською та іспанською мовами.

У 10 років Боббі виграв свій 1-й шаховий турнір - однолітків він уже й не помічав. У 13 років Фішер став чемпіоном США серед юніорів, а вже в 14 переміг на чемпіонаті країни серед дорослих - такого юного чемпіона в історії американських шахів не було. Ще через рік Боббі ухвалив не по роках відповідальне рішення кинути школу і повністю присвятити своє життя шахам. А не досягнувши і 16-річного віку, Фішер став наймолодшим гросмейстером у світі. Уже тоді він мріяв тільки про те, щоб завоювати звання чемпіона світу.

1958 року юний Фішер вперше і востаннє приїхав до Радянського Союзу, де одразу оголосив про своє бажання зіграти з Михайлом Ботвинником, який недавно повернув собі титул чемпіона світу. Амбітному чемпіону США в його проханні було відмовлено, і той, зігравши кілька бліц-партій з іншими радянськими шахістами, стрімко залишив імперію зла. 1959 року Роберт невдало виступив на турнірі в Югославії, але провал не зломив шахіста, а навпаки, загартував його. Він лише почав більш серйозно готуватися до майбутніх турнірів. Шахіст тепер тренував не тільки голову, але й тіло - займався плаванням і тенісом, бігав на лижах, щоб бути в тонусі.

Сходження Фішера до шахового Олімпу почалося в 1960 роки. Американець здобув цілий ряд серйозних перемог на міжнародних турнірах, а також прославився своїми ексцентричними витівками. 1962 року він опублікував статтю, у якій стверджував, що радянські шахісти утримують високі позиції за допомогою договірних нічиїх. Також Фішер був відомий байдужим ставленням до регламентів турнірів. Він запізнювався, переносив свої партії, обурювався, коли йому в цьому відмовляли. А ще завжди боровся за підвищення гонорарів. Ні, він не вів розгульне життя, гроші для нього були скоріше мірилом успіху шахів у цілому: "Я доб'юся того, щоб до шахів ставилися з не меншою пошаною, ніж до боксу. Скільки б не запросив Мохаммед Алі за черговий виступ, я вимагатиму більше".

1971 року Фішер легко виграв турнір претендентів, буквально відправивши в нокаут усіх своїх суперників, і заслужив право битися з Борисом Спаським за шахову корону. Зустріч, що відбулася 1972 року, шанувальники шахів називали "матчем століття". Протистояння американського і радянського шахістів в розпал холодної війни перейшло і в політичну площину. Особливий інтерес до матчу з боку західного світу додавав той факт, що останні чверть століття чемпіонський титул утримували радянські шахісти, і Фішер став першим, кому випав шанс перервати цю гегемонію. Звертав на себе увагу й призовий фонд - $250 тис. - немислима по шаховим мірками сума.

Однак матч цілком міг і не відбутися: сторони довго домовлялися про місце проведення, потім Фішер не з'явився на церемонію відкриття і жеребкування, виставивши організаторам цілий ряд нездійсненних умов. Президент ФІДЕ Макс Ейве і діючий чемпіон Борис Спаський кілька разів могли припинити все це вольовим рішенням, але терпіли витівки претендента. Навіть коли Фішер нарешті сів за дошку, матч був під загрозою зриву, оскільки Роберт, програвши 1-шу партію, не з'явився на 2-гу. Але, як стверджують свідки, Фішеру подзвонив сам державний секретар Генрі Кіссінджер і умовив продовжити матч. А Спаський спочатку був налаштований на чесну боротьбу.

Фішер не просто відігрався з рахунку 0:2, але і показав високий клас гри. Тактику ковзаючих дебютів ні до Роберта, ні після нього ніхто настільки ж віртуозно застосовувати не міг. І в підсумку після перемоги претендента в 21-й партії матч завершився достроково. Гегемонія радянських шахів була перервана. Новим чемпіоном світу став американець 29-річний Роберт Фішер. І ніхто в той момент навіть уявити собі не міг, що партія, зіграна 31 серпня, стане для Фішера останньою в офіційній кар'єрі.

Фішер спокійно поставився до своєї перемоги. У США він тут же став національним героєм, проте цього, схоже, не помітив. Фішер відмовився від званого обіду в Білому домі з президентом Річардом Ніксоном, відкидав спроби відомих акторів і співаків познайомитися з ним і навчитися грати в шахи. Перемога Роберта пробудила в західному світі справжній шаховий бум, але сам чемпіон все більше і більше йшов в тінь. У той же час, за свідченнями нечисленних близьких, людей Фішер потай від усіх упивався думкою про власне чемпіонство і боявся втратити титул.

Однак "час Х" був усе ближче. Поразка Спаського ознаменувало кінець повоєнної епохи в радянських шахах. На 1-й план вийшов молодий Анатолій Карпов, що несподівано виграв турнір претендентів і приготувався до матчу за чемпіонський титул. Але домовитися з Фішером було неймовірно складно. Він склав список з 64 умов, 61 з яких були прийняті практично одразу. Однак формат матчу за бажанням Фішера - матч до 10 перемог з необмеженою кількістю партій - ФІДЕ міняти не поспішала, адже за цим регламентом матч міг розтягтися на місяці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історій успіху жінок більшає в усіх царинах. Шахи – виняток

Фішер був невблаганний. У якийсь момент він навіть вирішив відмовитися від корони, і ФІДЕ, щоб врятувати ситуацію, пішла чемпіону на поступки. З 64 пунктів виконати залишалося лише 1 - за рахунку 9:9 чемпіон повинен був зберегти звання. Але на таку несправедливість по відношенню до претендента вже ніхто не пішов. Тоді Фішер відмовився від участі в матчі і 3 квітня 1975 року було позбавлений титулу. Велика частина шахової громадськості втомилася від витівок Фішера і була задоволена таким результатом. А чемпіонський титул без бою дістався Анатолію Карпову.

У 1976-1977 роках Карпов і Фішер вели переговори про неофіційний матч, але вони так і не увінчалися успіхом. Американець намагався викликати на поєдинок інших іменитих суперників, проте ні з ким так і не зумів домовитися. Поступово про ексцентричного шахіста почали забувати. Усі 1980 роки Фішер прожив на самоті, і лише в 1990-х знову вийшов в шаховий світ. 1992 року Роберт зіграв "матч-реванш" з Борисом Спаським в Югославії, а двома роками раніше запатентував "годинник Фішера" - систему контролю часу, яка використовується на турнірах найвищого рівня. Це й були останні значущі кроки чемпіона на шаховому шляху.

Щодо особистого життя, то до 1990 року Фішер усамітнено жив в Каліфорнії, потім перебрався до подруги в Угорщину. Під час матчу в Югославії Роберт вибухнув критикою на адресу американської влади і втратив право в'їзду в країну. Тому 2000 року шахіст, про якого на батьківщині майже всі вже забули, перебрався на Філіппіни. З Азії, коли у нього закінчився термін дії паспорта, його ледь не депортували в США, але Ісландія, де Фішер багато років тому став чемпіоном світу, надала йому політичний притулок. Там же Роберт Фішер і помер у віці 64 років.

Незважаючи на те, що Фішер недовго був чемпіоном і втратив титул через скандал, його внесок у розвиток шахів важко переоцінити. Він був справжнім спортсменом, усе своє життя підпорядкував єдиній меті. А коли мета була досягнута, Роберт, схоже, втратив до життя і шахів інтерес. Проте саме перемога Фішера спровокувала бурхливе зростання популярності шахів у західному світі, а також залучила серйозні фінанси в цей вид спорту. Він був генієм і божевільним в одній особі.

×