На десятий день турніру футбольне життя у Берліні та його передмістях чисто по-німецьки стабілізувалося. Насамперед тому, що дуже значна кількість людей тут зовсім не "поведена" на футбольному турнірі, як можна було б це собі уявити. Якщо б забрати з вулиць Берліна приїжджих футбольних туристів – ці вулиці були б порожніми. Але вони порожніми ніколи не будуть, тому що футбольний Кубок світу для столиці Німеччини – лише одна із подій, які одна за одною проносяться містом. Вони приведуть із собою учасників та гостей, які будуть ходити по вулицях, оглядати пам"ятки історії, купувати сувеніри, фотографуватися на пам"ять. Тільки будуть вони не у футболках національних команд, а, наприклад, у майках із зображенням рок-групи "Роллінг стоунз". Її нашестя на міста Німеччини заплановано на 12 липня, одразу по закінченні футбольного фіналу. Будуть ті самі заповнені стадіони, той самий галас, тільки вже з іншого приводу. І так завжди.
У п"ятницю були на відкритому тренуванні збірної України. Інтерес до цієї події був лише у наших та російських журналістів. Арабів помічено не було. Українці тренувалися двома групами. Одна – Єзерський, Русол, Несмачний, Воронін, Тимощук, Ротань, Шевченко, друга – всі інші, за винятком Воробея, який тільки легко бігав довкола поля, і Гусєва з Шустом, яких не було взагалі. Треба думати, що перша сімка точно вийде в основі на гру з Саудійвською Аравією, а інші – невідомо. Тренувалася "основа" не так інтенсивно.
Журналісти чекали закінчення занять, аби поговорити з тренерами та гравцями. Однак почалась злива і команда побігла в автобус. Доступним для спілкування залишався лише Григорій Суркіс, який сидів поруч із нами на дерев"яній трибуні скромного потсдамського стадіону.
І ще про суспільний настрій в Берліні. Газети пишуть в основному про команду Німеччини, телебачення теж все про неї. І це нормально: по-перше - свої, по-друге – виграють. Наша ж збірна для нас поки що лише своя. Залишилось небагато – вигравати.
Микола НЕСЕНЮК, з Німеччини
3 
4166
Коментарі