Ангели коло нас

Тітка Зіна й дядько Вітько зайшли в гості. Живуть неподалік. Обом під 70. Тітка Зіна – любителька читати інтернет-бульварщину та пересилати її подругам. Особливо про шарлатанів. Вірить, що "в Галі бородавка відпала, а лисо-сивий Василь став чорнявим" після сеансів Кашпіровського й Чумака.

– З празничком вас. Сьогодні – мученика Калістрата і його дружини, – бадьоро прощебетала тітка Зіна й глянула на дядька Вітька.

– Я не Калістрат, але іноді мученик, – усміхнувся сусід.

– Пашуню, ти ж мені поможеш із телефоном? – не збилася з курсу тітка Зіна. – Треба переслати Тані на вайбер помічний лінк. Є удівітєльна жінка. Звать її Сара, а прізвище якесь німецьке. Вона каже: читайте молитву "Отче наш" – і побачите ангелів коло себе. Тільки треба класти два пальці на прибор.

– На який? – спробував збагнути я.

– Поки що не знаю. Його ще купити треба.

Дядько Вітько усміхнувся ще ширше, але відвертий регіт стримав.

Я пересилаю лікувальне посилання Тані й зауважую, що головне – вірити в молитву, а не в "прибор".

– От, скажімо, даю я вам із дядьком Вітьком по аскорбінці без ароматизатора й кажу, що це від болю голови. Ви обоє випиваєте, але тітка Зіна вірить більше – і їй помагає, а дядько Вітько каже, що краще випив би чогось міцнішого. Ефект плацебо.

Тітка Зіна жвавішає:

– У мене такий случай був! Покійна баба Лукія взяла в сусідки мої таблетки. Голова їй просто розколювалася. Мігрень чи що. Зранку приходить і дякує. Питаю: "За що?" Каже: "Ти ж мені полегшу на голову зробила". А я їй: "Бабо Лукіє, це ж були ліки від проносу!" А вона: "Нічого, мені помогло". Тоді я запомнила, що треба вірити.

Після цієї розповіді хотів було покласти два пальці на "прибор", але ангели мене стримали. Вони таки коло нас.

×