18 березня Янукович знову пообіцяв розгляд справи про введення російської мови як другої державної. Неозброєним оком видно, як мовне питання спробують використати під час парламентських виборів у 2012 році.
Готова статистика, надана КМІС, яка доводить, що серед населення, особливо на Сході, відсоток прихильників цієї ідеї дуже високий . Але, навіть якщо не довіряти цим даним, упродовж 20 років відсоток людей, які вважають українську рідною, і тих, хто нею послуговується, помітно відрізняється.
Вважають, що українці виявляють незначну мовну стійкість, особливо у процесі урбанізації. Але чому не задають питання, якою є мотивація для переходу на нерідну мову для звичайного українця? Мовне клеймо, яке він носить – "суржик". Це слово, як і всі його похідні, варто взяти в лапки, адже, як буде видно далі, його тлумачення не дозволяє точно встановити, чим власне є "суржик".
"Суржик" і "трасянка" – це два унікальних наукових терміни, які позначають змішування російської з українською та білоруською мовами відповідно. На позначення інших подібних поєднань використовують поняття піджину та креольської мови. Причиною появи піджинів є наявність контактів двох мов, що виникають внаслідок виняткових або природних обставин.
Що стосується "суржику", то тлумачний словник подає наступне: "1. "Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. (перен., розм.) Елементи двох або кількох мов, об'єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова".
Суржик дозволяє описати як враження про футбольний матч, так і обговорити книжку Бальзака
Мовознавець Лариса Масенко в своїй статті "Суржик як соціолінгвістичний феномен" додає: "Таким чином, семантичне ядро слова суржик поєднує два елементи значення – змішування двох різних субстанцій і пониження якости утвореного внаслідок змішування продукту". Подібне пояснення є одним із найпоширеніших у науковій літературі, хоча й повне суперечностей.
Найпершим виникає питання про те, як визначити якість певної мови. Для наукового визначення це, звісно, фатальна помилка, адже наука не оцінює, а констатує дійсність. Але й поза мовознавством про якість мови можна говорити лише в контексті можливості комунікації та небезпеки комунікативного провалу. Натомість між мовцями, що спілкуються "суржиком", комунікація відбувається на всіх рівнях: суржик дозволяє описати як враження про футбольний матч, так і обговорити книжку Бальзака. Творчість Леся Подерв'янського тому доказ.
Негативна оцінка, закладена в поняття "суржик", призвела до того, що він перетворився на тавро для людей, які ним послуговуються. Але ж ні в кого не виникає думки, що есперанто - це нечиста мова, яку треба заборонити й викорінювати? Окрім того, чи може суржик бути штучним об'єднанням мов, якщо він виникає внаслідок їхнього стихійного засвоєння?
Штучною є саме літературна мова, адже її існування передбачає кодифікацію мовних одиниць, створення універсального варіанту загальнонаціональної мови на основі декількох діалектів.
Протиставлення літературній мові ставить суржик на один рівень з діалектами й соціолектами, які також не відповідають нормам літературної мови. Не дивно, що це дало привід деяким вченим назвати суржик діалектом або просторіччям. Хоча більш прийнятним залишається визначення суржику як субмови.
Існує стереотип про те, що "суржикомовний" - це людина з низькою культурою, у якої в голові безлад, як і в мові. Проголошення суржику патогенним явищем вказує на неповноцінність мовця й відокремлює його в касту людей з неукраїнською культурою та поганим вихованням. Це твердження не є коректним, адже суржик засвоюється в мовному середовищі, безвідносно до індивідуальних рис.
Відрізнити "правильні" слова від "русизмів" непросто
Більшість так званих "суржикомовних" не визнають своє мовлення "нечистим" і часто виявляються правими. Якщо звернути увагу на поліський діалект, різні варіанти наддніпрянського чи "балачку" з Донщини, то вони дуже подібні до "суржику" за вимовою та лексикою.
Не варто забувати, що російська й українська мови мають спільні джерела, тому відрізнити "правильні" слова від "русизмів" непросто.
Українська мова й культура мали б виявитися жертвою агресивної радянської експансії, а прихильники її чистоти – воїнами, що виборюють право українців бути собою. Утім, концепція "суржику" спрацювала проти ідеї українства й досі змушує людей відмовляти від "нечистої" української на догоду не менш чистій російській. Перейти в більш спокійну площину російської мови, де немає такої жорсткої дискримінації серед українських громадян, легше. Зрештою, аби бути українцем, дозволу згори, від великих мужів мовознавства, ніхто не має отримувати.
1 
1
Коментарі
111