Вчені дізнались, чому люди стають агресивними під час п'янок

Фінські вчені пояснили чому люди стають агресивними під час п'янок. Про результати своїх досліджень вони повідомили в журналі Translational Psychiatry.

"Отримані нами результати генетичного аналізу до того ж показують, що володарі цієї мутації є більш імпульсивними і в тверезому стані, і що вони частіше страждають від проблем з нестачею самоконтролю, маніакально-депресивного синдрому та інших афективних розладів", — заявив Роопе Тикканен з університету Хельсінкі.

Подібні епізоди буйної поведінки, як помітили вчені, характерні для одних і тих же людей, і вони виявляються майже завжди, що змусило їх задуматися про те, чи немає генетичної підґрунтя у розвитку такої риси характеру. Для перевірки своїх підозр генетики звернулися до даних, накопичених в ході спостережень за сім'ями тихих і буйних алкоголіків в минулі роки.

Виявляється, ДНК фінів, які ведуть себе буйно під час застілля, містить в собі незвичайну версію гена 5-HT2B, зустрічається серед приблизно 2,2% населення Фінляндії. Дана ділянка ДНК відповідає за складання так званих серотонінових рецепторів типу 2B, які дозволяють нейронів реагувати на молекули серотоніну – сигнального речовини, відповідального за передачу сигналів між клітинами мозку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Всередині піраміди вчені знайшли нову аномалію

Надлишок серотоніну і його надмірне поглинання асоціюється з розвитком галюцинацій і шизофренії, а його недолік – з розвитком депресивного синдрому і мігрені. По всій видимості, незвичайна версія 5-HT2B, зустрічається досить часто серед фінів, якимось чином викликає порушення в передачі серотонінових сигналів, що змушує її власника здійснювати необдумані і агресивні вчинки під час сп'яніння.

Повідомляється, якщо це відкриття підтвердиться, то фінські генетики спробують зрозуміти, як можна з нею боротися, а також розроблять низку рекомендацій практикуючим наркологів та працівникам соціальних служб.

Нагадаємо, російські генетики виявили нове смертельне захворювання, при якій діти доживають максимум до трьох років з-за незворотного порушення обміну речовин.

×