Жаба-ага може убити до 10 людей - зоолог розвіяв міфи про амфібій в Україні

12

В Україні мешкає 15 видів безхвостих амфібій. Саме до цього ряду – Безхвості земноводні (амфібії) належать жаби. Вони всі безпечні і навіть корисні для людини. Варто лише дотримуватися певних правил поведінки з цими тваринами.

Це два види квакш – звичайна та східна. Гарні деревні земноводні з присосками на лапах. Їх частіше можна зустріти на очереті, на дереві.

Два види часничниць, яких іще називають землянками або земляними жабками – звичайна та Палласа. Їх часто можна зустріти на городах. Як і квакші, часничниці суходільні - до води йдуть лише на період нересту.

Є кумки, їх також два види – жовточерева, що мешкає в Карпатах, і червоночерева, яку можна зустріти майже по всій території України, тяжіє до болотних біотопів. Кумки отримали назву через специфічний звук, який вони видають.

Три види ропух – сіра, зелена та очеретяна. Мешкають в лісах, на узліссях – у землі. Переважно, закопуються у ґрунт, виходять тільки на полювання після заходу сонця.

Три види зелених (водяних) жаб – ставкова. озерна та їстівна. Це ті, що у нас переважно квакають на водоймах. Мають зелений колір з різними варіаціями, наприклад, коричневого. Живуть у воді.

Три види бурих жаб – прудка, трав'яна та гостроморда. Мешкають на суходолі. До води йдуть виключно в період нересту.

Серед нашої фауни найбільших розмірів можуть досягати ропуха сіра. Зустрічаються дорослі самиці, що в діаметрі досягають понад 10 сантиметрів. Такого ж розміру іноді можна зустріти й самиць озерних жаб. Вони довго живуть і можуть дорости до такого розміру.

Вважається, що жаби живуть 7-10 років. Все залежить від того, наскільки ця тварина везуча. Насправді, амфібії ростуть усе життя, але з віком темп росту уповільнюється. Тож, чим старша тварина, тим вона більша. А до цього вона доросте, якщо її не з'їдять. І якщо це самиця, бо як правило вони крупніші.

Вуж звичайний, який з жовтими вушками, деякі змії. Хижі птахи – малий підорлик, наприклад. Є публікації про те, що в рік, коли мало гризунів, великі птахи переходять на жаб і тритонів, як на резервний корм. Лелеки дуже їх люблять. Можна бачити, як на полях ходять за трактором і підбирають все, що бороною вивертається з землі – жаб землянок, ропух.

По-перше вони є важливим агентом біометоду боротьби зі шкідниками - з'їдають величезну кількість комах. В середньому, за життя одна жаба може з'їсти близько кілограма комах, при тому що сама важить кількадесят грамів.

По-друге, жаби є індикатором стану навколишнього середовища. Тобто, якщо у водоймі є жаби, ви їх чуєте, значить там все нормально з біологічної точки зору. І там можна як мінімум купатися.

Плюс, амфібії є важливим складником трофічного ланцюга (ланцюга живлення. - Gazeta.ua). Наприклад, лелеці треба з'їсти багато жаб, щоб вирости до дорослих розмірів. І якщо цю ланку виключити з ланцюга, інші хижаки матимуть проблеми.

Тому, завдячуючи жабам та іншим дрібним хребетним, ми маємо змогу милуватися великими птахами.

Буде надзвичайно погано, якщо жаби зникнуть. У нас збільшиться кількість комах, які і людям дошкулятимуть, і взагалі змінять баланс.

Жаби можуть зникати, переважно, через людей – тварин просто вбивають через забобони. По-друге, це забруднення навколишнього середовища хімікатами. Наприклад, обробили поле, маємо гарний врожай ріпаку. А хімікати стекли у водойму в низині, де всі жаби загинули.

Також зникати жаби можуть через зміну гідрологічного режиму територій, де вони зазвичай нерестували. Хтось десь прокопав канаву, засипав водойму, а до іншої найближчої велика відстань. Це таїть у собі небезпеку – багато тварин гине на дорогах через те, що у нас не передбачені спеціальні переходи для амфібій та рептилій. Це нормальна практика в Америці, навіть у сусідній Білорусі будують такі переходи.

Ще одна причина – поява агресивних інвазивних видів. Скажімо, хтось колись зарибив ставок якоюсь рибою. І не врахував багатьох чинників. Наприклад, риба ротан головач, яка останнім часом є майже у всіх водоймах – бо дуже гарно приживається. Для жаб він є загрозою через те, що поїдає їх ікру. Популяція не відновлюється і тварини поступово зникають.

Також, звісно – глобальні зміни клімату. Для якогось виду занадто сухо, занадто тривалий час посухи, який тварина не в змозі пережити, зниження рівня вологи нижче мінімально необхідного.

Три види. Це жовточерева кумка, яка живе в Карпатах. У нас занесена до Червоної Книги через те, що на території України є лиш маленький шматочок її природного ареалу. Хоч у гірських районах Європи її багато.

Далі – ропуха очеретяна. Цього року ми в експедиції на Волині, уперше з 2015-го, знайшли фактичне підтвердження того, що вона все ще існує в Україні. Бо до цього її лиш чули – очеретяна ропуха веде дуже скритний спосіб життя. Її можна побачити або випадково викопавши на городі, або під час нересту. Так само, в Європі ропуха поширена, а в нас вона живе на краєчку свого ареалу і може зникнути через глобальну зміну клімату.

І третя – жаба прутка. Оскільки дуже мало є зафіксованих точок її знахідки, її вважають червонокнижною. Живе в Хмельницькій, Рівненській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях на суходолі, до водойм приходить лише на нерест.

Нерест відбувається ранньою весною, щойно встановиться необхідна середньодобова температура – скажімо, 10 градусів. Тоді жаби виходять на масовий нерест. Він може бути будь-де: озера, річки, болота, ставки, потічки й канави – навіть калюжі.

Нерест у середньому триває пару тижнів. Коли в одному місці можна побачити сотні жаб, то в часі може бути розтягнутий до двох місяців.

Жаба відкладає у воду в середньому 300 ікринок, з яких вилуплюються пуголовки. Ця стадія триває до двох тижнів. Харчуються пуголовки детритом (нерозкладені у воді частинки рослинних і тваринних організмів або їхніх виділень. – Gazeta.ua) – переважно, водоростями, зішкрібають з поверхонь намул.

Далі проходять метаморфоз: перестають харчуватися, у них відпадає хвіст, виростають задні та передні лапки, змінюється серце та система дихання і тварина перетворюється на мініатюрну копію своїх батьків. Від часу відкладання ікри проходить до двох місяців плюс-мінус – у залежності від виду.

В одному потомстві може народитися кількасот особин. Але до стадії розмноження з них доживає близько одного відсотка. Велика кількість просто гине на етапі метаморфозу. Багатьох поїдають риби, птахи, навіть комахи – ті ж личинки бабок.

У наших жаб немає інстинкту піклуватися про потомство. В екзотичних для нас видів, наприклад, самець піклується про потомство, або хтось носить пуголовка на спині. Є такі, у котрих пуголовки розвиваються в шкірі – південноамериканський рід жаб піпа (лат. Pipa). В Австралії є вид, в якому пуголовки розвиваються всередині жаби – вона їх проковтує, не харчується, і коли вони розвинуться, відригує.

Але наших жаб стратегія виживання інша: віднерестувати якомога більше, щоб 1% тих хто вижив склав достатню кількість.

Є певний відсоток дрібних хребетних – маленькі мишенята, дрібні ящірки, якщо, звичайно, вполюють. Але це настільки мізерно, що зазвичай не враховується. Основне харчування – комахи, безхребетні.

Жаби – засідники. Вони сидять і чекають, поки щось більш-менш їстівне не пролетить-проповзе-пропливе повз них. Тварина реагує виключно на рух і може намагатися з'їсти все, що рухається. Полює стрибком – вистрибує на здобич, або язиком, який вилітає і хапає комаху.

Буває іноді, що в жаби спрацьовує інстинкт на здобич, яка їй не підходить. Наприклад, мале каченя. Від такого жаба може навіть загинути.

Або може вполювати інших жаб, якщо розмір підходить.

Всі жаби мають отруту – ту чи іншу. Це аксіома. Але отрута наших жаб – не смертельна.

Її основна мета – захистити тварину від небажаних посягань на її життя. Тобто, відлякати хижаків або захиститися від хвороботворних агентів на кшталт бактерій та вірусів.
Відповідно, є багато досліджень, які доводять, що ці виділення мають антибактеріальні властивості.

Залози розташовані на шкірі по всьому тілу. У ропух також дуже видно так звані паротиди – привушні залози, розташовані позад очей, в яких знаходиться найбільше отрути.
Тому не рекомендується брати жаб голими руками. Особливо, після цього торкатися слизових оболонок та обличчя – це викличе сльозотечу, нежить. Хоча й короткочасну, але все одно буде неприємно.

Так, звісно. Про всі напрямки досліджень не можу сказати. Але зауважу щодо дослідження дії на згортання крові – отрута жаб пришвидшує цей процес. В Азії успішно досліджували здатність цієї речовини пригнічувати розмноження бактерій, зокрема – кишкової палички. Поки що це лише лабораторні експерименти і лікарських засобів із жаб'ячої отрути не виготовляють.

Дуже отруйних жаб у світі багато. Наприклад, ага. Одні з найотруйніших – жаби дереволази. Мешкають в Південній Америці. Малесенької долі отрути, яку жаба здатна виробити за один раз, достатньо, щоб убити до десятка людей.

Цю отруту місцеві племена використовували для полювання, змащуючи нею стріли. Та, якщо не чіпати цю жабу, вона не зацікавлена у вбивстві усіх, хто її зустріне.

Не всі дереволази смертельно отруйні. До речі, деякі отруйні лише через те, що харчуються отруйними комахами. І при заміні раціону стають досить безпечними. Тому деяких дереволазів розводять в культурі у тераріумах і проблем з ними немає.

Взагалі, це – небажано. Але брехати не буду: є в нас жаба їстівна. Це гібрид жаби озерної і жаби ставкової. Їх можна вживати в їжу. Але – небажано. Через те, що у нас багато курятини, свинини, яловичини та іншого м'яса в магазинах.

У будь-якому випадку, виділення зі шкіри не повинні потрапити в м'ясо чи страву.

Можна отримати дуже неприємне харчове отруєння. Скажу чесно: особисто таких випадків не знаю, бо мені в принципі відомі лиш один-два випадки, щоб люди ловили та їли жаб.

У випадку з нашими жабами – просто піти й ретельно помити руки під проточною водою та певний час не торкатися обличчя і слизових. Якщо ви її з якогось дива, наприклад, поцілували – доведеться терпіти, бо трохи попече.

Дія отрути – пекуча. Навіть у мене, коли працюю з жабами, всі дрібні ранки на руках дають про себе знати. Не смертельно – але неприємно.

Ще в арсеналі жаб є багато засобів, щоб налякати хижаків. Можуть надуватися, видавати загрозливі звуки. Деякі можуть в стрибку направляти струмінь сечі. Я особисто знаю випадки, коли людям це потрапляло в очі. Це вкрай неприємно і може навіть викликати сліпоту. Тому застерігаю від того, щоб підносити жаб до обличчя.

Не може – їй нема чим. Жаби не мають зубів, тому не можуть кусати та жувати.

Бородавок не буде – жаби бородавок не передають. А людські бородавки викликаються папіломавірусом, який до земноводних жодного стосунку не має. Просто нарости у жаб візуально схожі на людські бородавки.

Так само, якщо жаб'яча сеча потрапить на шкіру руки – не страшно. Опіків чи ран не буде. Лиш треба буде ретельно вимити руки. Хіба, можуть бути індивідуальні реакції організму.

Найабсурдніше, мабуть, що "жаба – це відьма", "диявольський виродок", і тому її треба спалити або порубати лопатою. Це дурні забобони, які досі живі, на жаль, по селах.

Ще одна нісенітниця – що "жаби поїдають рибу". Можливо, доросла іноді здатна вхопити якогось малька – але у вигляді винятку, і цього точно недостатньо, щоб винищити популяцію малька.

Є міф, що жаб вкидали в молоко, щоб не скисало. Здається, це були маленькі зелені квакші, яких ще називали "холодушки". Думаю колись це перевірити. Бо звучить, принаймні, правдоподібно. Як мінімум, логічно – виділення мають антимікробні властивості, жаба в молоці плаває сама по собі, особливого стресу і потреби у виділенні отрути не має. Але все одно може пригнічувати розвиток мікроорганізмів, які призводять до скисання молока.

Що "жаби шкідливі" – тут навіть коментувати нічого, бо це маячня.

Думаю, люди їх просто бояться. Через забобони. І ще – через маленьких дітей: що вони з цікавості вхоплять і потягнуть до рота. Не завжди можна догледіти, і пояснити трирічній дитині, що їх не можна чіпати. А потягавши жабу, може потерти очі чи облизати пальці. І схопить увесь спектр неприємних відчуттів.

Батьки захищають дітей однаково – чи то собака, жаба чи змія: лякають і жахають, щоб не чіпали. Люди виростають, а страх з дитинства залишається.

Іноді люди вважають, що жаба на городі шкодить і не дає рости певним рослинам. Це – помилково. Навпаки, жаби знищують шкідників. І сама по собі призводити до загибелі городини вона не може.

Тобто, причина – брак екологічної освіти.

Зір, нюх, слух. Відчувають торкання і вібрацію землі. Також є орган епіфіз – так зване "третє око", яке реагує на світло й темряву. Тому, коли хижак наближається зверху і закриває сонце, жаби стрибають у воду. Також реагують на вологість повітря – наприклад, відчувають дощ, що наближається.

Жаби комунікують завдяки специфічним резонаторам, які видають відповідні звуки. Так, наприклад, самці позначають свою територію. Особливо активно - в період спарювання, приваблюючи жаб.

І перед дощем, відчуваючи зміну вологості – чи ввечері, коли сідає сонце – можуть просто подавати сигнали.

Перед дощем реагують на вологість та зміну тиску. Під вечір жаби стають активнішими – після того, як протягом дня прогрілися на сонці. Тож коли воно котиться на захід, жаби мають більше сили. Вночі тварини найбільш активні.

Їх називають жаба, ропуха, кумка – це питання народних назв. Які не завжди співпадають з науковими. Навіть якщо ми візьмемо озерну жабу, то російською це буде "озерная лягушка". Наша ропуха російською має назву "жаба серая".