У сільських районах Індії в автобус можуть заходити з телятами й козами. Часто пасажири їздять на дахах поїздів. Минулого тижня поїзд завіз людей за 980 кілометрів убік від свого маршруту.
"Коли два роки тому приїхав із Лондона, довго звикав, що автобуси ходять без певного розкладу. Авто не хотів купувати. Колеги попередили, що часто проколюють колеса. Коли автобус заїжджає в центр, заходить поліцейський, щоб роздивитись, чи немає кишенькових злодіїв. Часом виганяють усіх підлітків. За перший місяць у мене чотири рази витягали гаманець, хоч я уважно стежив за ним. Мої діти подорожували провінцією. Кажуть, у сільських районах у автобус можуть заходити з телятами й козами. На курей навіть ніхто уваги не звертає. Одного разу напхалося стільки людей, що мало не задушили немовля в матері на руках. Водій кричав: "Куди ви лізете? Я ж післязавтра знову їхатиму, заберу вас!", - розказав педіатр із Нью-Делі Стефан Брайт.
За день індійська залізниця перевозить у середньому 20 мільйонів пасажирів. Більшість їздять двома найнижчими класами вагонів, що відповідають українським загальним.
"Буває заходиш у вагон із квитком, в якому вказане місце, а примоститись нема де. На полиці сидять із десяток людей. У вищому класі їздив раз у житті, з батьками в дитинстві. Пам'ятаю, нам видали по ковдрі й подушці. Носили чай і безкоштовний обід. Здається, там навіть пасажири говорили тихіше. Кілька разів їздив найнижчим третім класом. Там сморід із туалету – норма. Унітази з нержавійки. Але люди не завжди ними користуються. Навколо унітаза й на стінах лайно. Дуже пощастить, якщо вагоном не бігають щури", - зазначив студент Віджай Варіндер.
Прочитати про індійську залізницю детальніше можна прочитати у журналі "Країна" № 37 (90) за 30 вересня 2011 року.
Журнал можна купити у точках продажу преси за ціною 9 гривень. Передплату на журнал "Країна" можна оформити у будь-якому поштовому відділенні України. Передплатний індекс - 37278. Вартість передплати на місяць — 28 грн.
3 
1
Коментарі