У своїй роботі співробітник Орнітологічного центру при інституті Макса Планка Силці Стайгер (SilkeSteiger) і її колеги порівнювали гени нюхових рецепторів у різних видів птахів. Нюхові рецептори, розташовані на чутливих нейронах нюхового епітелію, відповідають за сприйняття запахів. Вважається, що число генів цих рецепторів корелює з кількістю запахів, які даний організм може відрізнити один від одного.
У своїх дослідженнях біологи визначили число генів нюхових рецепторів у дев"яти видів птахів. Вони виявили, що від виду до виду їх кількість може відрізнятися у декілька разів. Так, в ДНК південного ківі міститься в шість разів більше генів нюхових рецепторів, ніж в ДНК лазоревки або канарейки.
Учені також перевірили, скільки з цих генів є функціональними. У організмів, у яких знижується важливість нюху для виживання, в генах цих рецепторів накопичуються мутації, які, врешті-решт, "вимикають" їх. Так, у людини до 40 відсотків генів нюхових рецепторів неактивні. Як з"ясували Стайгер і колеги, у птахів велика частина генів рецепторів функціональна, що може свідчити про важливість нюху для їх життя.
Ще одну відмінність між досліджуваними видами птахів учені виявили у них в мозку: чим більше число генів нюхових рецепторів ніс птах, тим більшим був розмір її нюхової цибулини - структури головного мозку, інформації, що відповідає за обробку, про запахи.
Учені припустили, що у птахів, як і у ссавцям, число нюхових генів може залежати від їх житла. Так, "чемпіон" по числу генів рецепторів не уміє літати південний ківі, мешкає в лісах Нової Зеландії і відшукує їжу на землі. Біологи вважають, що для цього птаха нюх може грати таку ж, якщо не більшу, роль, як зір.
На думку учених, їхні результати доводять, що значення нюху у птахів досі було недооцінене.
8 
35413
Коментарі