"У нас вино навіть дітям дають по чайній ложці, щоб організм звикав. А кожен дорослий чоловік випиває склянку вина зранку, снідає і працювати. Ну і ввечері склянку для сугрєву душі. Ніхто не спився, навпаки від усіх хвороб допомагає", - розповідає у своєму дворі Георгій Терзі із села Виноградівка Болградського району на Одещині.
Назву села Курчій ("узвишшя" - Gazeta.ua) у 1944 році перейменували у Виноградівку через те що у цій місцевості гарно родить виноград. Тому майже всі із 4200 мешканців його вирощують.
"Раніше всі господарі вино виготовляли тоннами, зараз вже менше, - каже крупний чоловік із червоним лицем. - Я роблю вино лише для себе", - показує одну діжку на 400 літрів.
"А я у цьому році 2, 5 тонни вина заготував, - сміється 68-річний Ілля Опря. - Приїхав сват з Дніпропетровська, не вірить, що в нас діжки з вином по 500 літрів. У них – по 50-60. Як увійшли до мене у підвал, як стали пробувати з першої бочки - до останньої не дійшли", - запрошує до винного погребу.
Уздовж однієї стіни простяглися дерев'яні діжки з вином. На них - ящики із цибулею. На протилежній стіні - полиці із пляшками з виноградним соком. Тут його називають "муст", у ньому природного цукру не менше 18 процентів.
Ілля Петрович відкручує кран першої діжки і вино тоненької цівочкою збігає у глечик.
"Це біле, у нас воно вважається дамським. Ну, будемо зараз брати пробу", - каже незаперечним тоном.
Біля накритого столу у кухні метушиться його дружина Катерина, 68 років. Вони з чоловіком - гагаузи. У Виноградівці їх більше, ніж половина села, інша частина - болгари, є трохи молдаван і українців. Жінка з поміж інших страв ставить застиглий холодець в тарілці, нарізає його квадратиками.
"Ми вино звикли закушувати чим є. Як французи не балуємося сирком чи фруктами."
Опрі вирощують 4 сорти столового, домашнього винограду. Вони невибагливі. Щоб зібрати свій урожай із 40 соток, запрошують до 10 родичів, щоб зробити це за день-два. Інакше на ділянку можуть зайти вівці з пасовища і поїсти ягоди.
"Ми виноград отрутохімікатами не обробляємо, вино натуральне, - нахвалює, розливаючи напій по склянках. Інші - наповнює червоним вином. - Як грає колір на світлі ! Без кольору вино - не вино. Коли народився син, я заховав 10-літровий бутиль. А коли він одружувався в 30 років, то відкоркували - колір навіть не змінився. Вино ніколи не псується у мене. У недобросовісних господарів сірим стає. Головне в нашому ділі - чистий посуд, пропарені діжки, які потім треба обробити сіркою. Ну і виноград вчасно зібрати, щоб гнилого не було."
Виноробством Ілля Опря займається із 1967 року, відколи одружився.
"Вино по 1 карбованцю за літр приймала заготконтора. За ці гроші ми крутились, будинок будували, машину купили на 8 тисяч карбованців. Зараз приймають лише виноград і то за безцінок - гривня двадцять за кіло. Хіба це гроші? Я краще вином продам. Треба ж дітям допомагати, онука вчити."
У подружжя менше, ніж по 100 літрів за раз вина не купують. Більшість замовників із Одеси, є навіть москвичі. Багато хто гроші виплачує заздалегідь, коли ще тільки вистигає виноград.
"Є у нас люди в селі, своє вино продають по 8 гривень за літр, а у мене по 10 купують."
Господар каже, що сам може випити вина від літра до двох у день.
"Років 5 тому я проходив медкомісію - працював диспетчером на "04". І нарколог допитується: "П'єте?" -"Так". - "Щось не видно. Ану присядьте, ану руки витягніть". "Коли востаннє пили?" -"Учора". Ну молодець. Не відчувається" - і папір підписала. Від хорошого вина алкоголіком не стають. То від пива і горілки-казенки. Я її в рот не беру. Вино двічі переганяю і коньяк виходить. Ану Катю, дайно-но пляшку, - наливає в чарочку на дно прозорий напій з різким запахом. - Тут 50-55 градусів. Вранці випиваю для здоров'я 50 грам, у нас все для здоров'я."
"У мене залежності нема, можу і не пити. Але якщо здоров'я дозволить, навіщо зменшувати дозу? Мій батько, а йому 86, і досі вживає, - жартує Опря. - У нього свій виноградник є, який ми допомагаємо обробляти. Батько на своїй ділянці землі позакопував вино у пляшках, яке колись брав пити, коли обрізував кущі чи сапав. Міг узяти пляшку і половину лишити. Вино дуже легко знайти, батько запам'ятовував, у якому ряду і під яким кущем захована пляшка."
У дверях сміються троє чоловіків у верхньому одязі, які почули останню фразу. Новоприбулих гостей садять за стіл.
5 
1
Коментарі
6