"10 днів була полонянкою в Індії" - Поліна Башкіна розповіла про екстремальні мандри

8

Фото: Світлана Максименко

Письменниця і маркетолог Поліна Башкіна мандрує з 23 років. За 17 років побувала в Єгипті ("навіть лежала в саркофазі фараона всередині піраміди Хеопса"), в Індії, В'єтнамі, Тайланді, Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині, Франції, Італії, Монако, Сан-Маріно, Андорі, Бельгії, Голандії, Іспанії, Словаччині, Словенії, Угорщині, Норвегії, Фінляндії, країнах Прибалтики, на Шрі-Ланці. "Частково це була цікавість, частково – тікала від себе. Дуже люблю автомандрівки – зазвичай "наїжджаю" не менш ніж 8 тисяч кілометрів за раз". Про деякі пригоди в мандрах вона розповіла Gazeta.ua.

"В Індії я була в 23 роки. Для мене це юний вік – як для когось 16. Я там опинилася одна. Мій друг почав страшенно грубіянити, тож наступного ж дня я прийняла рішення розстатися. Але ми уже замовили на двох автівку з водієм. Оскільки я опинилася одна, мусила оплатити водія на 2 тижні сама. Під час однієї з екскурсій до будинка Миколи Реріха я від сильної спеки зняла верхню кофтинку, трохи привідкрилася талія. В Індії навіть таке незначне оголення вважається на межі. Раптом чую у себе за спиною громоподібний голос російською: "О, цю дівчину ми не відпустимо нікуди, з собою заберемо!". Я аж злякалась. Озираюся і бачу крупного і високого сивого чоловіка років 70. Це виявився посол Росії в Індії. Того ж вечора мене знайшли помічники посла із проханням погодитися на вечерю з послом. Посол спочатку був дуже ввічливим. На вечері, коли я розповіла, що мій водій намагається проникнути у мою кімнату вночі, бреше, як я зрозуміла пізніше, що зламалася машина, мені порадили його стерегтися: "Ти зареєструвалася в українському посольстві? Ні?! Про що ти думала?! Не можна довіряти таким людям!". По інших ознаках його поведінки виявилось, що він ще й наркоман, це не рідкість в Індії. Тож повертатися до свого готелю, де на мене чекав водій, мені було страшно. І тут російська делегація запропонувала мені переселитися в їхній готель, щоб бути в безпеці. Вони "пригощають". А ще обіцяли влаштувати екскурсії куди захочу. Грошей вже залишалося обмаль, тож погодилася. Але ж хто знав, що росіяни виявляться підступнішими за індійських наркоманів? А треба було знати. Вся їхня делегація пила по-чорному. Вночі, вже після переїзду, посол почав вимагати, щоб я прийшла до нього. Я відмовилась, у мене обривався телефон. Думала, як втекти, але як ти втечеш, коли у тебе під дверима "вороги", і вся територія готелю в їхніх охоронцях. Вдень, коли тверезішав, посол просив пробачення і обіцяв, що це не повториться, ставився до мене як до доньки, поводився максимально пристойно. А вночі знову п'яним ломився в двері. Вдень вони мене ще намагалися заставити пити, але марно. Цілих десять днів я була полоненою – мене просто не відпускали. Але врешті решт таки влаштували екскурсії, а коли настав час відлітати, посол сказав: "Ти – молодець".

А Індія - країна чудова. Не розумію, коли кажуть, що вона брудна. Не брудніша за деякі смітники, які влаштовують в Україні. А пластик у Гімалаях був заборонений вже тоді – багато років тому", - розповідає Поліна.

"Два роки тому, перед В'єтнамом, шукала собі особливе місце. Мені дуже сподобався острів Сокотра в Ємені. Говорять, саме там був розташований Едемський сад. Там ростуть такі ж дерева, що й тисячі років тому. Тамтешні тварини нагадують доісторичний світ того часу. Пейзажі - наче потрапляєш на іншу планету. Я вже зібралася туди їхати, коли прочитала, що в Ємені епідемія холери. До того ж туристам радять наймати джипи з кулеметами на даху, бо триває громадянська війна - ведуться воєнні дії. Вже маючи маленьку дитину, я не могла ризикувати так, як раніше. Тому замість Сокотри поїхала у В'єтнам – хотілося повної зміни людей і пейзажів навколо. Там з-поміж іншого я занурювалася у величезний акваріум до акул. Тепер мрію поплавати з ними і у відкритому морі. Знала, що акул погодували, тож вони порівняно безпечні. Але це все ж акула зі страшними зубами - такими самими, як у фільмах жахів. Пливу і раптом бачу зліва і справа від себе по акулі, а ти між ними. Яка це краса! Немов танок! В ті хвилини я відчула безпеку всередині цієї небезпеки. Мені подобається метафора "око тайфуна". У безумному вирі всередині урагану є око абсолютного спокою. Я була в цьому "оці тайфуна" між двома акулами. Так іноді почуваюся в житті всередині колосального стресу, як ось ця криза, що триває зараз. Раптом ти знаходиш таке місце і момент тиші, як в "оці тайфуна", знаходиш баланс", - ділиться мандрівниця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чотири європейські країни будуть доступні для відпочинку українцям

На Шрі-Ланці дівчина вперше побачила океан. Каже, море й океан зовсім різні.

"В морі навіть великі хвилі можна легко переплисти. В океані ж хвилі настільки потужні, що ти або мочиш ноги на мілині, або ж ризикуєш життям і випливаєш на глибину. Переплисти ті півтораметрові хвилі неможливо – навіть сильних чоловіків перевертало, немов піщинку. Але я знайшла спосіб потрапити в спокійну частину океану – пірнути під хвилі і пропливти під ними. Так треба під водою, не виринаючи, здолати три-чотири велетенські хвилі. Згодом для мене це стало метафорою подолання. Я, немов Дон Кіхот, часто змагаюся з вітряками. Дію напряму. Ані хитрість, ані дипломатію, ані тим більше підлість і обман ніколи не використовую. Зустрічаюся з перешкодами лицем до лиця і воюю. Іноді відчуваєш таку втому від цієї боротьби, від нескінченного подолання, що цей новий спосіб мені сподобався. Подолання без подолання".

×