— Персики давно перестали бути екзотикою. Ростуть як на півдні України, так і на півночі. Їх добре садити восени, — розповідає Ніна Токаренко, 57 років, із села Шпендівка Кагарлицького району Київської області.
Купує саджанці канадської селекції. Такі дерева хворіють менше, ніж молдавські. Мають бути однорічні, вони краще приживаються. Вибирає тихе сонячне місце без протягів. Копає яму розміром 50х50 см. Кладе перепрілий перегній або компост. Гарним органічним добривом є річковий мул. Засипає землею на 3–4 см, щоб корінці саджанця його не торкалися. Ставить у яму саджанець. Розводить півсклянки попелу в літрі води. Розмішує й виливає в яму. Чекає, коли осяде. Наливає відро води. І тільки тоді засипає землею. Якщо зробити це одразу, ґрунт утрамбується й вода при поливі розтечеться.
— Приживлення персика ще залежить від того, на якій він росте підщепі. Для північних районів підходить жерделі — дикий абрикос, для південних — мигдаль.
Щеплені персики стійкі до борошнистої роси та добре переносять морози. Вони середньостиглі, що ідеально для областей, де літо буває прохолодне та зими люті. Усі ці сорти плодоносять на третій рік після посадки.
— Персики люблять часту обрізку, не тільки навесні. Трохи вкорочую гілки влітку й на початку осені. Геть усі пагони з середини обрізую. Із трьох-чотирьох основних гілок формую крону, подібну до чаші. Все, що з них росте всередину, вирізаю. Інакше рослина поступово здичавіє. За весну та літо на персикові з'являються багато зайвих пагонів.
До зими дерево готує з середини вересня. Обрізає висохлі, старі та слабкі гілки. Там часто зимують грибки, бактерії та личинки шкідників. Перезимувавши, вони навесні атакують дерево.
8 
35413
Коментарі