— Маю півсадка гідридних саджанців. Одним з останніх купив шарафугу — гібрид нектарина й абрикоса та сливи, — говорить Юрій Яковенчук, 49 років, із міста Шепетівка Хмельницької області. — Так не треба купувати заморських привізних фруктів. Не завжди на них є гроші, а діти просять. А так ходять собі в садок і їдять досхочу.
Гібрид вивів американський селекціонер Флойд Зайгер. Витратив на це майже 30 років. Листя в рослини, як у сливи, а кора і будова скелетних гілок — як в абрикоса. Зовні плід подібний до великої сливи. На смак нагадує абрикос. Від нього добре відділяється кісточка. Виростають плоди довжиною до 7 см і дозрівають наприкінці літа. З дерева не осипаються, а міцно тримаються на плодоніжках.
— Доглядаю за гібридом, як за звичайною сливою чи абрикосом. Головне — не садити в кислий ґрунт. Для його нейтралізації на квадратний метр ділянки треба посипати 300–500 грамів вапна.
Висипає двоє відер перегною або компосту. Додає 70 г суперфосфату та 35 г калійних добрив і скопує ґрунт.
Робить яму 80х80 см. На дно укладає биту цеглу, зверху — родючий шар ґрунту. Ставить саджанець і розправляє кожен корінець. Засипає ґрунтом і поливає. Так стоїть до весни. Тоді підживлює — посипає 3 ст. л. сечовини на 1 кв. м.
— Дерево поливаю не прямо під стовбур, а в спеціальні канавки. Роблю їх навколо шарафуги по колу глибиною 10–15 сантиметрів за півметра від стовбура.
Цвітіння гібрида відбувається трохи раніше за сливу, одночасно з грушею. Плодоносити шарафуга починає на третій-четвертий рік після посадки.
— Підмітив одну хитринку. У стиглому плоді більше відчувається смак абрикоса, ніж смак сливи, а в недоспілих — навпаки. Хоча так і так вони солодкі.
Пагони шарафуги ростуть дуже швидко, тому їх треба щороку обрізати на половину того, що вигнало за рік. Хвороби або шкідники дереву не шкодять, тому не треба нічим обприскувати. А от побілити стовбури слід. Це захистить шарафугу від сонячних опіків та обмерзання.
2 
1
Коментарі